Фальшивих гривень найбільше серед соток

 

Заробляю на маржі – різниці між курсами купівлі й продажу. Як і всі валютники. Купуємо дешевше, продаємо дорожче. Наприклад, сьогодні долар продають по 8,12 ­гривні, купують – по 8,05. Різниця всього в 7 копійок. Але купивши й одразу продавши тисячу доларів, я отримую 50 гривень. Працюємо у вихідні й після роботи, коли банки закриті. Тоді більшість влаштовують шопінг. Валюту нема де здати – йдуть до нас.

Усі міняйли зберігають великі суми валюти, сподіваючись на підвищення курсу.

Зараз у мене із собою 2 тисячі польських злотих, 900 фунтів стерлінгів та по тисячі – доларів і євро. Гривень раніше носив до 10 тисяч. Під час Євро на день і 70 тисяч не вистачало.

Європейці поприїжджали з великими купюрами. Міняють одразу по 100–200 євро. Більшість тільки з аеро­порту. У готелі речі полишали, з нашими цінами ще не розібралися. ­Переживають, що все дороге, тому купують по 1–2 тисячі гривень одразу.

100-доларова купюра важить один грам. 10 тисяч доларів – 100 грамів. Пачка у 10 тисяч гривень – сотня 100-гривневих папірців – затягне десь 80 грамів. Коли дають пачку, в руках можу відчути, що вона – не ціла, і визначити, скількох купюр не вистачає. Око "набите" й руки відчувають.

По мобільному про гроші говорити ­боюся – зараз усіх прослуховують. Тому балакаємо з клієнтами зашифровано. Коли хочуть долари купити, питаю: скільки вип'ємо – по 100 чи по 200 грамів? Це означає: берете 10 чи 20 тисяч? Кілограм – тобто 100 тисяч ­доларів – у мене ще ніхто не купував і не здавав.

У лютому клієнти з Дніпропетровська приїхали. Виграли в лотерею мільйон. Їм віддали 800 тисяч. Хотіли доньці купити квартиру. Пропонував їм бакс по 8,05. Побоялись у мене брати. Пішли в банк. А там таких одразу січуть і вносять у базу даних віп-клієнтів. Не здивуюся, якщо вона автоматично потрапляє до крупних квартирних злодіїв.

Якщо купуєте велику суму в банку, там же лишайте її у камері схову або просіть покласти на картку чи ваш особистий рахунок. Із торбою грошей від банку додому не доїдете.

Сумками гроші возив 2008-го, коли криза стукнула. Тоді курс долара змінювався щогодини. У банках валюту купували, але не продавали. Ми скуповували на 2-3 копійки дорожче за банки. А потім продавали на 30 копійок дорожче, але в необмеженій кількості.

Наприкінці 2008-го в пік кризи долари в банках нереально було придбати. Вони скуповували їх по 7,4, а я – по 7,5. А потім продавав по 7,9. І до мене черга стояла. Коли зі швагром побачили, що рук не вистачає, почали людей наймати. Платили їм по 10 доларів за день. Вони ходили під банками й біля обмінників. Збували американську валюту тим, хто не мав чим платити кредит.

Коли в банках почали паспорти ­ксерити, люди повалили до нас. Усі бояться документи світити. А мені їхніх паспортів не треба. Аби були бабки.

Щоб заробляти на валюті, треба постійно стежити за світовою економікою й політикою. Колись як було? Узяв гроші, заробив на різниці, зняв прибуток – і все. А тепер можеш тиждень чи й місяць потрібного моменту чекати, а потім його прохлопати і влетіти. Раніше у валютники йшли бандюки, а зараз – економісти.

Гроші роблять гроші. Майже постійно кладемо їх на короткострокові депозити. Багато валютників повідкривали ломбарди й автоломбарди. Заробляють не тільки на обміні, а й на кредитах, вкладах під заставу і без застави в різні види бізнесу, квартири, машини.

Перев'язую гроші гумкою. Я – забобонний. Не беру порвані й дуже дрібні. Знайомі повернулись із Данії, хотіли здати 100 крон копійками. ­Копійки – на сльози. Відмовив, хоча зі школи з ними товаришую.

Ніколи не даю в борг. Вважаю це поганою прикметою. Раз позичив другу 300 доларів. Того дня мене ­мєнти взяли. Обміняв 20 доларів дів­чині – така вродлива, ніколи не подумав би, що вона з міліції.

Доки "криші" нормальної не мав, ­мене ганяли. Тричі у відділок забирали, протокол заводили. ­Іноді вдавалося домовитися на місці, але це дорого обходилось. "Кришу" ­серед простих мєнтів мати невигідно. ­Домовляємося одразу з головним, йому й платимо. А він уже вирішує, з ким ділитися, щоб нас не зачіпали.

Раз прийшли додому із санкцією на обшук. А я в мами прописаний на Оболоні. Знайшли 1,5 тисячі доларів, які батьки мені на весілля відкладали, і 4 тисячі гривень. Хотіли гроші забрати, але понятих не знайшли. Без них вилучати не мають права. Батько підсуєтився, показав своє посвідчення. Він – чорнобилець, у зоні пожежником працював. Сказав, що це він пенсію у долари переводить. Якщо заберуть, піде скаржитися до Януковича.

Багатьом валютникам квартири ­чистять.

Я ношу із собою пневмат. Маю дозвіл. Коли на руках велика сума, прошу друга-таксиста прямо під під'їзд завезти. Раз на чотири місяці ми пере­їжджаємо на іншу квартиру.

Не хочу так усе життя заробляти. ­Куплю будинок для себе і дві квартири, щоб здавати. Ніде не працюватиму. І жінку не пущу. Вона в мене вдома сидить.

Раніше Рита була касиркою в банку. ­Помагала мені шукати клієнтів. Якщо хтось брав кілька тисяч доларів, давала не банківські, а наші. Проводили операції поза банківською системою, доки у її відділенні не встановили чотири камери на 6 квадратних метрів. Почали сумочки касирів трусити.

Працюю з власниками точок на Лук'я­нівському і Житньому ринках. Бізнес­мени з "Даринку" часто купують ­долари перед поїздками за товаром. ­Найкращий підйом був на Великдень. Люди міняли долари, бо ремонти робили, ­хотіли вдягтися перед святом. Улітку долари частіше здають, ніж купують.

Позаторік на базарі підсунули дві фальшиві 50-доларові купюри. Дуже були подібні до справжніх. Тоді якраз мороз стояв, до 20 градусів, я рукавиці скидати не хотів. Ще й здавала жіночка ­старша. ­Повірив їй. Ті долари вже вдома роздивився. Віддав їх другу, який на ринку торгує. Він у Хмельницькому на них ящик рушників купив. У Києві міняти побоялися. Якщо здадуть, що ти фальшивку підсунув, можна сісти на п'ять років.

Фальшивих гривень найбільше серед соток.

Зараз різниця між купівлею і продажем долара – 7 копійок, євро – 15.

Для себе скуповую цінні монети й красиві банкноти. Подобаються новозеландські й гонконгські долари. Я знаю про всі гроші у світі. Коли з'являються нові купюри, будь-що намагаюсь дістати. Одним друзі з-за кордону привозять магніти, а мені – гроші.

Працюємо з американським доларом, євро, канадським доларом, ізраїльським шекелем, японською єною, шведською кроною, англійським фунтом, швейцарським франком, польським злотим. Рідше – з молдовськими леями.

Хтось позаторік напоумив українців зберігати заощадження у швейцарських франках. У мене два тижні щодня їх запитували. Друг через один із банків дістав 2 тисячі. Я їх ледь спихнув за місяць. Люди боялись купувати, бо не знали, як мають виглядати. Іпід лупою дивилися, і ­м'яли. Тільки на зуб не пробували. Зараз франки маю. Можна за 8,7 гривні купити. Це справді дуже вигідна валюта. Останні кілька років постійно росте.

Гривню зараз тримають штучно. ­Після Євро вона впаде. Долар ще до осені коштуватиме 8,2–8,3.

×