Закуски до пива приносять безкоштовно
– В Іспанії до всіх звертаються на "ти". Якщо "викатимеш", можуть образитись, – розповідає науковець 24-річний Віталій Різник із Києва. Жив у Мадриді півроку. – Подумають, що вважаєш людину старою. Якщо говориш зі старшим уперше, тим паче. Те саме стосується і ділових зустрічей.
Іспанська має багато спільнокореневих слів з англійською. Проте дуже мало іспанців її знають. У центрі Мадрида в магазинах англійської не розуміли.
У столиці немає річок. Коли виїжджаєш із міста, бачиш гори. У центрі їх не видно. Через відсутність моря та гір туристи Мадрид оминають. Їдуть у Барселону або на південь. Мадрид – місто для життя.
На центральному ринку Меркадо Сан Міґель овочі, морепродукти й хамон розкладені за кольорами. Поряд із вітринами – столики. Можна купити на тарілці закусок і вина. Іспанці люблять поспілкуватися за келихом. Не соромляться заговорювати з незнайомцями.
У Мадриді пивні бокали бувають трьох розмірів: канья – 200 грамів, добле – 400 та хара – класична півлітрова пивна кружка з ручкою. До пива завжди приносять безкоштовні тапас. Зазвичай це маленька тарілка чіпсів, оливок або сиру. Якось принесли масу брунатного кольору. Виявилося, це смажена свиняча кров. Іспанці їдять її з хлібом.
Площа Санта Анна заставлена столиками. Навколо тапас-бари. У кафе "Латераль" за раз із друзями спробували все меню, але маленькими порціями. Одна закуска коштує від 2 євро. Тапасом можуть бути оливки, нашпиговані анчоусами, одна крокетас, декілька кілець смаженого кальмара, пара шматків хамону, чоризо або сиру, пиріжок у формі вареника з м'ясом – емпанада.
Парк Буен-Ретіро займає 120 гектарів. На карті виглядає великою зеленою плямою в центрі міста. Стежки там названі на честь латиноамериканських країн – Уругвай, Венесуела, Куба. Так Іспанія віддячує членам найбільшої імперії XVII століття. Проте пільг для в'їзду і роботи в країні південноамериканці не мають.
В озері Ретіро водяться коропи завбільшки з качку. Запустили туди їх випадково. Мерія пропонувала влаштувати свято рибалки, виловити й посмажити рибу на місці. Захисники природи обурилися. Поряд можна взяти човна напрокат.
На фонтанах у парку є скульптури дельфінів – злих, із гострими зубами. В часи Колумба ссавців вважали хижими. Парк створили для відпочинку королівської сім'ї 400 років тому. Зараз там займаються спортом, читають, проводять книжкові ярмарки.
На одному з фонтанів є скульптура Люцифера. Єдина у світі зображує мить, коли диявол падав з небес. За легендою, стоїть на висоті 666 метрів над рівнем моря.
В районі Ла Латіна у центрі міста на вулицях чоловіки пропонують купити марихуану. Більшість жителів – емігранти з Африки. У районі Маласанья збирається молодь. У п'ятницю о другій ночі ніде пройти.
Із площі Пуерта-дель-Соль починається відлік усіх доріг в Іспанії. Центральна точка позначена бронзовою плиткою. Площа є центром Мадрида, а місто – Іспанії. На ній вперше з'явився в країні газовий ліхтар, провели електрику, вперше проїхали трамвай і автомобіль.
Диктатор Франко 1940-го встановив в Іспанії часову зону, як у Німеччині, – на підтримку Гітлера. Через це іспанці пізно вечеряють, можуть їсти о 23.00. Пізно встають і мають сієсту, денний сон. Сієста в Іспанії не пов'язана з погодою, як у Південній Америці. Це звичка полежати після обіду. Тамтешні запевняють, що після неї краще працюється. В історичній частині магазини зачиняються на 3 години на сієсту. Офісні працівники сієсти не дотримуються.
Стригтися їздив у передмістя Хетаффе. Там живуть багато українців. У продуктовому купив гречки і пригостив знайомого пивом "Львівське 1715".
Місцеві – мадріленьйос – люблять снідати в маленьких кафе. П'ють каву з молоком із тостом з томатним соусом, або випічкою чурос із гарячим шоколадом. Також може бути круасан із шинкою. Каву подають у прозорій склянці без ручки. Під час сніданку читають газети. Найвідоміша "Ель Паїс". Кілька примірників лежать у кожному кафе. Можна безкоштовно почитати. Але треба повернути.
До аргентинця, з яким жив, приходили батьки дівчини знайомитись. Сім'єю курили марихуану.
Два тижні страйкували сміттярі. Весь непотріб лежав на вулицях.
У парламенті проводять раз на рік день відкритих дверей. При вході перевіряють паспорт.
Найвідоміше місце продажу хамону – в'яленого свинячого м'яса – Музео де хамон. Також там можна купити вино й сир. Є столики. Там він недорогий, порівняно з кафе та ресторанами. Їдять із хлібом. Усе приміщення музею завішане свинячими ногами. Найдорожчий хамон – іберіко, із чорної свині. Хамони різняться часом в'ялення та дієтою свині. Для іберіко тварин годують лише жолудями.
280 сонячних днів припадає у середньому на рік в Іспанії
44 відсотки оливкової олії в світі виробляють іспанці
На Новий рік під час бою годинника іспанці з'їдають 12 виноградин. На кожну загадують бажання. Традицію вигадали винороби, щоб позбутися надлишків урожаю
14 літрів оливкової олії у середньому на рік вживає іспанець
Іспанія посідає 13-е місце у світі за розміром економіки. За рівнем розвитку – 23-є
10 класичних іспанських страв
1. Паелью готують із рису, шафрану та оливкової олії. Може бути рибною, з морепродуктів та м'ясною. Подають у великій пательні. Раніше була їжею рибалок. Готувалась на багатті на березі моря. Іспанці їдять її щонеділі всією родиною.
2. Крокетас де хамон формують із густого соусу бешамель. Додають дрібно нарізаний хамон та обвалюють у сухарях. Можуть бути з куркою або тріскою.
3. Тортілья – різновид іспанського омлету. Для нього нарізають тоненько картоплю та смажать. Товстий шар картоплі заливають яйцем. Готують у круглій сковороді. Ріжуть сегментами, як торт. Їдять тортілью в обід із кавою. Часом кладуть між хліб.
4. Суп гаспачо їдять влітку. Готують із перетертих помідорів. Додають часник. Суп не варять. Подають із кубиками льоду. Походить з Андалусії, півдня Іспанії.
5. Пататас бравас – смажена картопля з гострим томатним соусом. Подають до алкогольних напоїв. Крім помідорного, додають соус айолі з часнику та оливок. Перед смаженням картоплю варять кілька хвилин.
6. Бокадільйос – канапка зі свіжого хліба. Начинкою може бути тортілья або омлет із сиру, риби, м'яса, шпинату. Холодні – з хамоном або ковбасою.
7. Пульпо а ґалеґа – варені щупальця восьминога із сіллю, паприкою та оливковою олією. Традиційна страва північного регіону Ґаліція. Восьминога варять у мідному казані 20 хв. Подають на дерев'яних тарілках із картоплею та хлібом. Запивають молодим вином.
8. Пан кон томате вигадали в Каталонії. Скибки хліба підсмажують, натирають часником, потім – половиною помідора. Збризкують оливковою олією та посипають сіллю. Їдять із м'ясом, рибою та овочами.
9Фабада – суп із білої квасолі з ковбасою та шинкою. Додають сорт місцевої ковбаси, чоризо, та іспанську кров'янку- морсілью. Її готують зі свинячої крові й рису.
10Чурос – довгасті смажені солодкі палички. Їдять із густим гарячим шоколадом. Чурос вмочують у гарячий шоколад та запивають кавою з молоком.
8 
35413
Коментарі