"Сусіди думають, що вона не від нього завагітніла"

 

Про що говорять під кабінетом гінеколога

У київському пологовому будинку №5 на Севастопольській площі Під кабінетом гінеколога дві вагітні крутять у руках обмінні картки. Чорнява у синьому сарафані витягує ноги, пестить рукою великий живіт. На вигляд їй за 40.

– Через два місяці сина женити маю, а самій треба в роддом їхати, – говорить до знайомої. – Свекор жартує, що пропущу весілля одного сина, щоб народити іншого. Сама не розумію, коли ми з Ігорем залетіли. В нас того сексу – п'ять разів на рік. Він три місяці в Москві на заробітках був. Перед Новим роком на два тижні вернувся. Тоді чудо й сталося. Добре, що невістка ще не вагітна. Бо син і внук в один клас ходили б.

– А ти коли відчула, що вагітна?

– На початку лютого місячні не пішли. Кума заставила до гінеколога йти. Наша спільна знайома торік у листопаді померла від раку шийки матки, бо пізно в лікарню звернулась. Коли лікар сказав, що підозра на вагітність, мало з крісла не злетіла. Ігор уже в Москві був. Не мала навіть з ким поділитись. Мама просила, щоб я аборт не робила. Бо як Бог дає дитину, то дасть і на дитину. У приклад циган ставила. Вони по 10 дітей в бараках народжують, але на аборти не йдуть. На роботі до шостого місяця не признавалась. Боялась, що звільнять. Коли лікарняний принесла, в бухгалтерії подумали, що я пошутила.

– Скільки платиш за прийом лікарю?

– Даю 50 гривень. Якщо дрібних не маю, то кладу на стіл сотню, а наступного разу проходжу безплатно. Як нічого не дати, то тільки зважить і тиск поміряє. Живіт навіть не мацає, серцебиття дитини не слухає.

Кароока Тетяна у білих сандалях масажує ноги, бо затерпли. Їй народжувати за місяць. До пологового прийшла із сестрою-близнючкою.

– Мар'яна уже четверте виношує, – каже її сестра й далі грається у гонки на планшеті. – А що їй переживати? Тато бізнесом займається, чоловік з Канади не вилазить. Квартиру трикімнатну мають. Хочуть ще сусідську викупити й розширятися. Уже три доці народила. Славік дуже хоче хлопця. Цього разу в приватну клініку їздили, гінеколог їм дні спеціальні вищитував. Ходила в четвер на УЗД, але нікому не каже, кого носить. У неї живіт уже до носа. І на лиці помінялася в гіршу сторону. Точно дівчинка народиться.

– А Валю давно бачила? Може, на збереження поклали, бо вже тижня три її ніде не зустрічаю.

– Тьотя Оля казала, що Валя на 29-му тижні родила. Мусили кесарити, бо ­почки почало віднімати. Попереднього разу в неї в 14 тижнів стався викидень. Сама завагітніти не могла, то їздила на запліднення. Віддали 17 тисяч гривень. Могла близнят родити, але одна яйцеклітина до матки не добралася, на трубі прикріпилася. Валі ще в січні одну трубу вирізали. На роботу не ходила з восьмого тижня. До 20-ї неділі лежала на збереженні. З палати випускали тільки в туалет.

– Яке ж воно родилося на 29-му тижні?

– Ніби дівчинка на кіло 200. Лежить в інкубаторі. Валя їй молочко зціджує, бо така маленька, що сосок у рот не влазить. Та й де в неї сили візьмуться ту грудь смоктати.

Лікар казав, зараз у кожної десятої пологи передчасні. Одногрупниця в січні лежала на збереженні у Львові. У неї сусідка по палаті родила двох хлопчиків на шостому місяці. Один мав 530, а інший – 600 грам. Їх виходили, а дівчинку на 30-му тижні з сусідньої палати не спасли.

Під  кабінетом УЗД в медичному ­центрі "Діамед-Експрес" на столичній Оболоні в суботу вранці сидять троє вагітних. Одна заходить у палату, двоє дивляться мультфільми на плазмовому телевізорі біля ресепшену.

– За роды вы уже договорились?

– На этот раз решили ехать по "скорой". В прошлый заплатили врачу 500 дол­ларов, договорились на 15 августа, а я арбузом отравилась – малый на три недели раньше родился. Звоню врачу, а он на море. Роды принимал дежурный. Что-то пошло не так. Меня должны были кесарить. Врач перед операцией отозвал мужа в сторону и попросил 3 тысячи гривен. Я кричу на всю палату, медсестра говорит, что у малого сердце­биение исчезает, а врач в сторонке деньги считает. Гривны спрятал в карман и даже перчатки не поменял. Меня резать пошел.

– Снова мальчика ждете?

– На первом УЗИ сказали, что будет девочка. Плод был сильно маленький, все время попой поворачивался. А на втором увидели, что пацан. Вы своего как назовете?

– Мама Ромы предлагает Глебом, а я против. Глеб звучит, как хлеб. Не хочу, чтобы его в школе Батоном обзывали. Ваш старший уже сам на горшок ходит?

– Не-а, еще в памперсах в садик вожу. Свекровь подарила горшок с крокодилом. Малый на него садиться боится. Говорит, что там бабай, а сам какает в штаны. Она постоянно что-то как выкупит. В роддом малому привезла пакет тряпок с гуманитарки. Они хлоркой на весь этаж воняли. Я на ребенка надевать не позволила. Три недели не говорила с ней. Даже на крестины не позвала, хотя Вадик обижался, что я настроена против его мамы.

У гінекології міста Вишневого на Київщині під кабінетом, де ­здають аналізи крові з вени, сидять шестеро вагітних. Четверо прийшли з чоловіками. Вони зайняли місця на стільцях ­поруч. Ще троє вагітних стоять під стіною. ­Кучерявий чоловік із сережкою у ­лівому вусі гладить рудоволосій дружині ­живіт.

За подружжям спостерігають дві фарбовані блондинки. В обох волосся відросло, помітні чорні корені 2–3 см.

– Ота руда навіть мочу з чоловіком ходить здавати, – шепоче на голову нижча у кросівках Adidas. – Ми разом кров на цукор у травні здавали. Я встала в шість, своєму сніданок приготовила, поки спав. В сім була під поліклінікою. Її чоловік після мене чергу зайняв. За 5 хвилин до восьмої подзвонив дружині. Каже: "Сонечко, вставай, бо за півгодинки наша черга підійде".

– Вона в нього не перша. Вони під моєю мамою у двушці живуть, – каже інша. – Перша теж була риженька. Але наліво бігала, поки він на роботу ходив. Коли почала додому коханця приводити, то цьому сусідка про все в ліфті розказала. Він потім два роки, крім мами, в квартиру нікого не приводив. А цю рижу привіз десь із Закарпаття, куди у відрядження їздив. Сусіди думають, що вона не від нього завагітніла. Бо з першою чотири роки жив, а діток не мали.

– Такий потім і пільонки стіратиме, і памперси мінятиме. А мій уже сказав: якщо мале сильно плакатиме вночі, то він до мами переїде. Бо йому висипатися треба.

×