Герої Крут досі лякають "воріженьків"

Однією з перших "реформ" теперішньої влади в освіті стало видалення з підручників з історії для шкіл згадки про бій під Крутами 29 січня 1918-го. Що ж такого небезпечного виявив режим в епізоді під Крутами?

Відбити напад близько 6 тис. більшовиків полковника Михайла Муравйова з Києва тоді вирушили добровольчий Студентський курінь і вихованці Української військової школи. Не більше шести сотень бійців. Коли скінчилися набої, лише 35 потрапили в полон. Як свідчили селяни — очевидці страти, учень сьомого класу гімназії Григорій Пипський заспівав гімн "Ще не вмерла Україна", який підхопили й інші полонені. А після відступу українських військ у Києві почався червоний терор. Менше ніж за місяць загинули від 10 до 30 тис. киян. Тобто кожен десятий житель столиці.

Бій під Крутами часто порівнюють із битвою греків біля Фермопіл 480 року до н. е. Тоді спартанський цар Леонід на чолі 300 спартанців добровільно захищав прохід у горах, доки решта 6 тис. війська рятувалися від персів.

Справжньою причиною поразки під Крутами стала зрада. Політики, діючи за соціалістичними гаслами, перешкоджали спробам Симона Петлюри й Павла Скоропадського створити українську армію. У Центральній Раді за оборону відповідали, як потім з'ясували, агенти ще царської охранки. Усі спроби самоорганізації українського війська гасили згори. Свідомо обмежили зростання Вільного козацтва, яке об'єднувало десятки тисяч боєздатних козаків у регіонах. Українізованим частинам російської армії, готовим воювати і з білими, і з червоними, просто наказали розійтися по домівках.

Зміст російської політики щодо України голова Центральної Ради Михайло Грушевський почав розуміти лише після того, як під час артилерійського обстрілу Києва більшовики зруйнували його власний будинок. Теперішня влада атакує ледь відкриту історичну правду про героїв Крут з однієї причини — вони, герої, "неправильні". Їх не схвалив Кремль. Тепер із молодих українців за старими імперськими лекалами намагатимуться зробити покручів, які зневажатимуть власну країну та її шлях до свободи. Бо кожен кривий цвях думає, що кривими мають бути всі цвяхи.

Німецький філософ Геґель якось сказав: "Жодна людина не може бути героєм для лакея. Не тому, що вона — не герой. А тому, що лакей — тільки лакей". Героїзм — це зразки, які формують майбутнє. Кожна спроба, навіть неуспішна, задає стандарт, на який рівняються цілі покоління. Люди, виховані на героїчному, становлять природну загрозу клептоманському режиму. Саме тому з українських підручників і забирають героїв Крут.

Новочасний манкурт — це не одеський старший сержант, який зневажає "телячу мову". Це людина, в якої імперія забрала серце й мізки, а залишила шлунок.

×