Після опівночі

Минуло півтора року після весілля, а закордонного паспорту на нове прізвище досі не маю. Лякають черги, про які пишуть на інтернет-форумах.

І ось у Міжрегіональному центрі видачі паспортних документів афішували нову послугу - "Запис у чергу онлайн". Зареєструватися на офіційному сайті, заповнити анкету, вибрати зручний для себе час - і чекати. На електронну пошту має прийти віртуальний талон. Надвечір обкладаюся документами перед монітором. Упродовж 20 хвилин заповнюю анкету. Теж саме роблю наступного ранку і двічі через день. А сторінка, на якій маю обрати зручний день і час для подачі документів, для мене досі закрита.

Наступного понеділка вирішую їхати в ЕДАПС у Бортничі. На восьму ранку я - 12-та в черзі.

- Ви будете залишати свій старий паспорт? - питає за 2 години білявка-інспектор.

- Ні, - відповідаю сердито. А поки вона заповнює бланки, питаю, чому я не могла зареєструватися через інтернет?

Дівчина не реагує. А коли віддає мені талон із 42-м номером, піднімається і майже пошепки каже:

- Відкрию вам секрет. Реєструватися на сайті треба після опівночі.

- Чому?

- Не знаю. Мабуть, наші програмісти поприкалувалися. Тому не переживайте: нікого з онлайн-черги перед вами не буде.

Вдивляюся в обличчя і в жодному не бачу щасливого власника віртуального квитка. Люди прийшли з бутербродами й кавою, отже, готові провести тут щонайменше півдня.

На моніторі в нижньому рядку висвітлюється 42-й і ще кілька номерів. Це означає, що маю підготуватися.

Опівночі, зазвичай, сплю. Але "секрет" не виходив із голови. О першій ночі ввела свої дані. І за 10 хвилин мені запропонували обрати день і зручну для мене годину.