Знак оклику

А ви помітили, що жарти про Януковича давно зробилися несмішні? Навіть коли він знову плутає назви країн чи по-своєму прочитує відоме прізвище. Скажете, дехто дожартувався? А я думаю, рано чи пізно так стається з усіма, хто через свою вдачу хронічно наражається на кпини. Настає момент, коли сміятися з них - все одно що слухати вкотре один і той самий анекдот. На те, як вони говорять чи що на них там падає, перестають звертати увагу. І вже той, хто досі підгигикує, виглядає дурнуватим.

Якщо тільки раптом не знайдеться добра душа, яка почне засипати бідолаху компліментами. А особливо, коли щиро та ще й привселюдно. Вони тоді звучать щонайменше як провокація або навіть як знущання.

Не хочу, щоб це прозвучало як знущання, але Віктору Федоровичу я вдячний. Принаймні за одне - він постійно повертає мене в дитинство. Частіше, ніж це робить мама. Бо з мамою про що? Про здоров'я, про їжу, про погоду. А Янукович, хоч і не знає про моє існування, вміє викликати оті далекі спогади.

Днями він нагадав мені про шкільний факультатив із математики. З цим предметом у мене було більш-менш. Принаймні настільки, що я навчився з другого разу вираховувати у стовпчик корені з будь-яких чисел без калькулятора і таблиці Брадіса, а на випускному іспитів навіть розв'язав задачу з інтегралом. Зараз, звичайно, і простеньке квадратне рівняння піддасться не одразу, а від усіляких там логарифмів залишилися тільки назви і символи.

5!=5х4х3х2х1=120. Тобто п'ятірка зі знаком оклику дорівнює 120. А коли до випускного ми розвішували картонні літери "Спасибо, родная школа", хтось сказав: "Факторіала не вистачає". І ті, хто зрозумів це зауваження, почувалися розумнішими за всіх

Аж ось у новинах чую, що один донецький письменник на прізвище Спажук написав про Януковича книжку і примудрився назвати її "Жизнь под знаком факториала". Від останнього слова у мене в голові задзвенів шкільний дзвінок. Це ж на тому факультативі з математики я вперше почув це слово!

Знак оклику тут доречний ще й тому, що ним позначається факторіал. А це математична дія - коли задане число множать на попереднє, а те, яке отримуємо, на попереднє щодо попереднього, і так аж до одиниці. Наприклад, 5!=5х4х3х2х1=120. Тобто п'ятірка зі знаком оклику - дехто з учителів любив ставити таку в щоденниках за особливо вдалу відповідь на уроці - дорівнює 120. А коли до випускного ми розвішували картонні літери "Спасибо, родная школа", хтось, може, і вчитель, сказав: "Факторіала не вистачає". І ті, хто зрозумів це зауваження, звичайно ж, почувалися розумнішими за всіх. Може, ще й тому запам'яталося це слово.

Новину про книжку ми слухали з друзями. Я взявся доповнювати її своїми спогадами, а вони - в сміх. Мовляв, що Спажук мав на увазі? Що у Януковича так множиться? Ціни на люстри у Межигір'ї? Чи кількість донецьких чиновників у Києві?

"А якщо автору йшлося про знак оклику?" - хтось підкинув. Стало ще веселіше. Чи не мав він на увазі той вигук, коли на ногу падає цеглина? А може, просте "спасибо!"? Словом, факторіала нам вистачило на цілий вечір.

Я це не до того, що кожен президент має знати математичні терміни. Є ж радники. Хоча якби у Януковича вони були добрі, для тих славних 2 мільйонів доларів у його декларації точно б вигадали іншу статтю прибутку. Я до того, що у Віктора Федоровича бувають проблеми з деякими простими словами. А якщо йому доведеться, ну уявімо, комусь пояснювати, що означає назва книжки Спажука?

Щирість автора у своїх почуттях до президента - безсумнівна. Чого варте хоча б його зауваження, що Янукович - постать суперечлива. І далі: "но ведь парадоксами и оттачивается интеллект".

Тільки-от донецькі колеги Спажука пишуть, що починав він як сатирик. Хтозна, яка насправді була мета його компліментів?