В тюрмі помер найжорстокіший маніяк України

27 серпня 2013 року в Житомирській в'язниці № 8 помер серійний маніяк 54-річний Анатолій Онопрієнко. Офіційна причина смерті - серцевий напад.

Чоловік вбив 52 людини. Водночас залишається велика кількість інкримінованих йому, але не доведених епізодів. Його називали одним із найбільш жорстоких маніяків ХХ ст. Дали прізвиська Термінатор та Український звір.

Онопрієнко вибирав погано захищені приватні будинки в селах. Приходив уночі або під ранок і вбивав усіх, включаючи маленьких дітей. За його словами, він "не хотів залишати їх сиротами". Також нападав на пари і компанію людей в автомобілях на трасах.

Онопрієнко мав тяжке дитинство. Його батько Юрій був алкоголіком і жорстоко поводився з дітьми. Коли Анатолію виповнився 1 рік, батько залишив сім'ю. За 2 роки померла мати. Хлопця виховували бабуся та тітка. Згодом віддали в дитбудинок. Там Анатолія часто били старші діти. Хлопець кілька разів тікав додому, але його повертали назад. Тоді почав бити ровесників і штрикав їх гострими предметами. Багато крав, здебільшого дрібні речі.

Після сиротинця в 1976 році приїхав до батька, який вже жив з 3 дружиною. Спробував помиритися. Утрьох вони торгували овочами. Втім жили разом недовго: трапився конфлікт через гроші. Із часом Анатолій на власній машині востаннє приїхав до батька. Хотів примиритися і подарувати авто. Але батько побоювався помсти сина, тому вдавав хворого, аби не спілкуватися.

Анатолій вступив до Малинського лісового технікуму. Учився погано, постійно пиячив. Провчився 2 роки і пішов до армії. Потім вступив у морехідне училище, де активно займався спортом, зокрема карате. Жив непогано: заробляв багато, користувався популярністю у дівчат. Бувши матросом, об'їхав весь світ. При цьому возив контрабанду. У 1986 році через конфлікт з керівництвом назавжди лишив мореплавання.

Став пожежником. Одружився, народили сина. Жили заможно. Мав великий будинок, багато грошей і цінних речей. Добре працював, зростав за званням. Але восени 1989 року зненацька покинув родину. Забрав усі зберігання, поїхав у невідомому напрямку.

Тоді разом із товаришем Сергієм Рогозіним почав грабувати автівки на трасах, вбиваючи водіїв та пасажирів. Спершу Онопрієнко шкодував про жертв і навіть думав про самогубство, але згодом це йому почало подобатися. Казав, отримує задоволення від вбивств і не задумуючись робив би це знову.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Серійний убивця задушив 49 жінок

Боячись розправи за злочини, чоловік нелегально втік до Німеччини. За кілька років його депортували та запроторили до психіатричної лікарні із діагнозом параноїдна шизофренія. Через 3 місяці виписали. Почалася друга хвиля вбивств. Анатолій постійно носив із собою обріз. Жертв обкрадав, іноді ґвалтував. Із місця злочину ніколи не тікав. Йшов зазвичай за кілька годин після вбивства.

Найбільше від Анатолія Онопрієнка постраждало село Братковичі на Львівщині. Сюди він навідувався двічі. Першого разу позбавив життя 5 людей, другого - 7. Після того у Братковичах буквально на кожному вікні з'явилися товстелезні грати.

Затримали вбивцю 14 квітня 1996 року в місті Яворові у квартирі його співмешканки Ганни Козак. Слідство тривало 2,5 роки. Онопрієнка засудили до розстрілу. Присутні у суді зустріли вирок бурхливими аплодисментами. Натомість сам він показав судді середній палець. Навіть тодішній президент України Леонід Кучма підтримав найвищу міру покарання. Але Європа вимагала від України заборонити смертну кару. Вбивці розстріл замінили на довічне ув'язнення. У камері-одиночці пробув 17 років.

×