Після звільнення Катюжанки на Київщині в школі знайшли один зі щоденників окупантів, імовірно, офіцерського рангу.
Він вів його в зошиті, очевидно, знайденому в школі. У щоденнику аналізував воєнну стратегію РФ і вихвалявся допитами українців, повідомляють "Схеми".
Свої роздуми терорист почав описувати з 13 березня, коли російська армія вже майже два тижні як захопила територію села й окопалась у школі.
"Їхали на навчання, а потрапили на війну... а чи війна…" – таким є заголовок щоденника.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російські окупанти зварили у Рудому лісі радіоактивний "кавовий суп"
"Сиджу в Катюжанці, це таке село. Вивчаю шкільну документацію", – пише й додає: "Досі не змирився з тим, що я перебуваю в чужій державі, досі не вірю у війну. Досі не знаю, чи правильно все це".
Водночас навіть дозволяє собі критикувати поведінку командування: "Бісить, що ніхто не говорить правду про втрати, про реальність бойових дій, тільки й чую, що "справа наша вірна, перемога буде за нами. Та чи правильна ця справа? Залізти в чужу країну й бомбити її міста?
Хотіли бліцкриг, а в результаті… сіли на п'яту точку. Є відчуття, що історія назве наші дії другим гітлеризмом і влаштує черговий "нюрнберг", я вихляти не стану, винний, був, воював, шкодую!".
На сторінках щоденника окупант розповідає про втрати серед "своїх".
"Артилерія "маже", БПЛА туплять... війська не злагоджені, трьохсотих і двохсотих багато, а командування в доповідях говорить лише про уявний успіх... Путіну скоро 70, якщо він помре, розпочавши війну, буде "щось!".
15 березня, військовий написав про те, що, імовірно, за місцем їхнього перебування організують ОГВС (Объединенная группировка войск. – Gazeta.ua) або "ПВД" (пункт временной дислокации. – Gazeta.ua).
"У повітрі чутки про контрнаступ українців. Нібито країни допомагають особовим складом і технікою. Але це лише чутки", – продовжує дописувати загарбник і цього разу вже хвалиться тим, що "завдання виконані відмінно", армійці виявили "сховище техніки".
Ще за два дні окупант розповість про те, як проводив допит.
"Спільними зусиллями вашого покірного слуги та співробітника були допитані 12 осіб, усі – нацисти, – перераховує він. – Я був безжальний, розпинав їх перехресними, індивідуальними та нічними допитами.
Вчергове довелося допитувати священника, не можу сказати, що був м'яким, аж ніяк – суворість і професіоналізм мною були виявлені із суто самовіддачею, що викликало захоплення спеців з ФСБ. Допити відбуваються успішно, інформативно, обіцяють надати для допиту протестантського пастора. Якщо йому є що приховувати, я з'ясую це, як би він не хитрував, на таких товаришах я, як то кажуть, собаку з'їв!".
Нижче він фантазує на тему кар'єрної перспективи: "Колеги вище рангом, які служать у сфері безпеки, віщують мені успішне майбутнє співробітника контррозвідки та обіцяють допомогу в підготуванні та перебування в академії".
На решті сторінок він пише про те, що мріє стати суддею і розмірковує над тим, які проблеми є в судовій системі і як її реформувати.
Російські терористи зізнаються, що впритул розстрілюють українських жінок. Роблять це з особливим цинізмом, випускаючи по декілька куль навіть в бездиханні тіла своїх жертв. Мобілізований росіянами з так званої ЛНР окупант розповідає дружині про жорстоке вбивство його співслужбовцями українки.
Коментарі