Із Галею 20 років тому ми жили на одному поверсі студентського гуртожитку. Вона мала авторитет у дівчат – читала глянцеві журнали й давала поради щодо особистого життя. Часто "бракувала" кавалерів подруг. Але до неї прислухалися.

– Ти що сліпа? Йому тільки 20, а залисини вже на пів голови, – казала. – Подумай, що далі буде. Як одружитесь і родиться донька, то теж матиме три волосини. Тікай від нього.

Якщо ж хтось із хлопців був з її райцентру, то вона знала весь його родовід.

– Це він зараз здається розумним і перспективним. А через 10 років зіп'ється, як і його батько. Знаю я цю сімейку.

Якось подруга Віка похвалилася, що познайомилася з гарним хлопцем.

– Широкоплечий, високий, схожий на Віталія Кличка, – розповідала. – Галантний і батькам сподобався. Правда, старший на 10 років. Працює механіком на заводі й уже заробив на машину.

Галя слухала розповіді подруги мовчки. Її очі загорілися, коли Віка обмовилася, що на її день народження має приїхати "клон Кличка".

В'ячеслав справді виявився схожим на боксера. Коханій вручив букет білих троянд і дорогі парфуми, дівчатам привіз торт. Та, коли почав говорити, Галина зневажливо скривилася.

– Віко, ти все життя хочеш прожити з цим неотесаним механіком? Він не слухатиме ні твоїх віршів, ні розповідей про "високі матерії". Чутимеш від нього лише одне: "мочность мотора моєї Таврії", – казала Галя.

Вікторія послухала подругу й розійшлася з кавалером.

А недавно мені зателефонувала Галина. Запитала, чи маю 5 хвилин, бо її чоловіку треба протестувати додаток Google Meet.

– Нормально видно й чути? – не привітавшись, почав він. – Хочу переговорити з клієнтом через "Гогля мет". Боюся сьодні виїжджати, бо таке гольольо.

– Що ти кривишся? – на екрані з'явилася Галя. – Ожеледиця сьогодні. Хіба не зрозуміло?

×