— Ні коровам набрати води, ні свиням дати, ні підлоги помити, — говорить Оксана Зельман, 44 роки. Торгує в магазині в центрі села Зарудці Жовківського району. Одягнена в чорну куртку поверх темного светра.
Зарудці розташовані за 16 км від обласного центру. Населення близько 800 осіб. Село належить до так званої "депресійної лійки". Понад 50 років на його околицях викачують воду і постачають жителям старої частини Львова. Під центральною дорогою проходить водогінна смуга.
— Річка майже зразу пересохла. Криниці почали всихати приблизно через 10 років після того, як запрацював водозабір, — каже Оксана Михайлівна. — Тепер по селу майже криниць нема. А якщо є, то служать вигрібною ямою. Люди туда помиї та гноївку зливають. На пасовиську земля потріскала так, шо гусята в щілини падають. Фундаменти попросідали, стіни в хатах тріскають. Сади висихають, груші вже давно посохли. Молоді дерева не приймаються. Навіть городину мусим поливати.
Що 200 м по селу встановлені водокачки. Уздовж дороги нові, пофарбовані у синій колір. На подвір'ях старі. Місцеві кажуть, водозабір часто ламається. Тоді "Львівводоканал" перекриває воду.
— Забір збудували 1965 року, якраз коли я свою дочку родила. Тоді нам колонки зробили, — 70-річна Алісія Сиротинська змітає лозовим віником на купу листя біля старої хати. Біля ніг гавкає рудий пес. — Труба водозабору прогнила, часто лопає, особливо взимку. Сидимо й по три-чотири дні в тиждень без води. Запасаємося відрами. В каждій хаті люди мають коромисла. З ними ходимо по воду за село до скважин. І добре, як вони відкриті. Коли закриті, то хоч бери та вмирай.
— Коли ремонтують трубу, автобус доїжджає лиш до початку села — дорогу переривають. Приходиться ще зо 2 кілометри тьопати пішки, — 50-річний Володимир Чорний сидить із тещею Ольгою Яблонською на спиляному дереві біля хати. — Нову трубу третій рік кладуть, ніяк закінчити не можуть. Кажуть, грошей їм не стає.
Володимир підхоплюється до водокачки. Вона обгороджена бляхою. З отвору в землі видніється шланг. Господар засовує руку в бочку, відкручує кран. Починає бігти вода.
— Слава Богу, є! — відсьорбує з тонкого струмка. — Добра яка. Деколи тече з іржею. Але то нічого, відстоїться — можна пити.
— Останній раз два тижні тому не було води три дня, — говорить Ольга Юріївна, 81 рік. — Кого попередили, той знав, шо треба набрати. А я стара, не годна дуже таки вийти з хати, дітей тоди не було. Півтора дні сиділа без води.
Водогін ремонтували 24 рази
До "депресійної лійки" належать 64 населені пункти Пустомитівського, Жовківського, Стрийського, Городоцького, Яворівського та Золочівського районів. Більшість водогонів там потребують заміни.
— Вони пропрацювали понад 50 років, хоча термін експлуатації 30, — говорить прес-секретар "Львівводоканалу" Уляна Горбата, 35 років. — У цьогорічному міському бюджеті Львова для заміни передбачений мільйон гривень. Розпочали міняти труби в Зарудцях, бо тут найаварійніша ділянка. Лише цього року наші працівники виїжджали туди 24 рази й проводили ремонтні роботи.
3 
1
Коментарі