102-річна Феодосія Мартинець з міста Нововолинська на Волині хоче потрапити до Книги рекордів Гіннеса. Їй потрібно пропрацювати ще два роки, щоб побити рекорд американського вченого-хіміка Рудольфа Кронхе. Той залишив роботу в 104 роки.
Ще сім місяців тому довгожителька працювала двірничкою в місцевому ЖЕКу. Після операції її відправили на лікарняний, а потім — на пенсію за станом здоров"я. Але баба Феня вже тричі ходила на колишню роботу, вимагаючи поновити її.
— Як я робила, то нічо не боліло, — охає бабця. — А як сіла без діла, то всьо почало крутити: і руки, і ноги. Без роботи мені всьо — конєц.
До однокімнатної квартири Феодосії Афанасіївни в Шахтарському мікрорайоні ми завітали з її донькою, 68-річною Галиною Федорівною. На порозі зустрічаємо невисоку сутулу жінку в теплому светрі й теплих чоботях. З-під хустки виглядає сива коса. Бабуся мете підлогу, спираючись на дерев"яний різьблений ціпок.
— Закінчу уборку — тоді побалакаємо, — каже.
У сто років уперше взяла відпустку
Квартиру довгожителька отримала від ЖЕКу, куди пішла працювати 1966 року. Колишня ланкова колгоспу імені Леніна в селі Твориничі Локачинського району Волинської області влаштувалася в Нововолинську двірничкою. Їй тоді виповнилося 62 роки.
— Коли чоловік помер, то шо мені самій робити? От і пошла на роботу, — розповідає, сідаючи на диван.
У десять років вона влаштувалася різноробочою на мануфактуру з виготовлення воску і свічок неподалік селища Локачі. Під час Першої світової війни австро-угорські війська спалили хату Фениної родини. Дівчина з п"ятьма братами та сестрами спочатку побудували дім з очерету й глини. Згодом поставили зруб, купили худобу. 19-річною Феодосія вийшла заміж за робітника мануфактури, на п"ять років старшого за неї Федора Мартинця.
Коли прийшла радянська влада, мануфактуру закрили, а її робітників загнали в колгосп. Потому знову війна, і знову спалена хата.
— Федора вже вели на розстріл, — бабуся показує його фотографію. — Німці зібрали 15 чоловіків із села — мали постріляти. Але приїхав німецький комісар і став кричати: "Всіх отпустити додому, то не руські, то українці".
Після війни жінка працювала у колгоспі, на бурякових полях. Робота в ЖЕКу потім їй видавалася відпочинком. Коли Феодосії Афанасіївні виповнилося сто років, уперше взяла відпустку.
— Мама працювала й після свого сто першого дня народження, — каже донька Галина Федорівна. — Але потім злягла в лікарню. Прямо на роботі луснув жовчний міхур. Лікарі вийняли кишки, все черево промили і вичистили. Потім мама два тижні в реанімації відходила. А якось приходжу зранку — вона шукає одяг. Каже: "Доцю, дай одітися, бо на роботу пора".
— Так-так, треба робити, — гримає ціпком об підлогу бабуся. — Як нащо? Маю вісім онуків і дев"ять правнуків, їх треба кормити. Скоро праправнук з"явиться.
За 80 років трудового стажу Феодосія Мартинець отримує 405 грн пенсії. На прощання просить заскочити на її колишню роботу — замовити слівце.
— Ну, баба Феня дає! — сміється керівник ЖЕКу Катерина Варвус. — Якщо дочекається праправнуків — так і бути, нехай приходить.
1904, 18 вересня — народилася в селі Твориничі Володимир-Волинського повіту Волинської губернії
1923 — вийшла заміж за робітника Федора Мартинця
1938 — народила доньку Галину
1939 — ланкова колгоспу ім. Леніна
1940 — народила сина Леоніда
1966 — від ЖЕКу отримала квартиру в Нововолинську
2005 — перенесла операцію на жовчному міхурі
5 
35413
Коментарі