Місцеві жителі станиці Тамань, що на території Краснодарського краю Росії, попередили нас, що в "деревню дураков", так між собою називають етнокомплекс за станицею, краще не ходити. Мовляв, несмак, показуха і етнографією там і не пахне. Втім ми ризикнули.
"Вы журналисты из Киева? – питає охоронець. – Сейчас узнаю, может вас за дескими билетами пустим".
Він телефонує начальству. Дорослий квиток коштує 250 рублів, дитячий 100 ( відповідно 62, 5 і 25 грн). Ми готові заплати повну вартість, але начальство забороняє охоронцям пускати нас взагалі.
"Чтоб не скомпрометировали сие заведение. Мало ли чего". Та ми пробираємося в "Атамань" з іншого боку. Обходимо обгороджену сіткою територію, і з тилу, від моря підіймаємося на пагорб, перелазимо через слабеньку невисоку огорожу.
Територія "Атамані" – рай для археологів. 100 років тому тут знайшли таманський саркофаг 4 ст. до нашої ери. Тут було слав'янське кладовище тьмутараканського періоду, Лиса гора, на якій за легендою збираються і до цього часу відьмаки.
У радянський період тут, біля моря, існував піонертабір, який припинив своє існуванні у 90-ті роки. Чотири роки тому тут за три місяці побудували і відкрили етнотуристичний комплекс української козачої станиці у натуральну величину під відкритим небом. Кожна станиця краю за свої гроші зробила і представила тут хатку "коваля", "козака", "пекаря" тощо. Є тут школа, лікарня, козача застава, шинок, нужники, ярмаркова площа.
"Задумка була хороша, - розказує один із місцевих, який побажав залишитися невідомим. – Показати побут козацьких родин XVIII-XX ст. Але на роботу не запросили жодного етнографа, жодного історика. Є у нас заступниця губернатора, Галина Золіна, ото вона ліпила на свій смак, як хотіла. Тепер "Атамань" називают "Золінградом". Це може і розважальний комплекс, але ніяк не етно".
Проходимо вулицями станиці. Із гучномовця лунає пісня на балачці "Ой, служив я в пана". Біля хат - засохлі рослини, копиці соломи – це привезена пресована солома "кругами", яка вже попріла і має запах. Вдалині видніється поле соняхів. Підходимо ближче – виявляється, вони штучні. Так само як квіти, підвішені у горщиках то там, то сям. Зовсім недоречні фігури дельфінчиків, спотворених казкових персонажів. На горизонті видніється стадо штучних корів із бетону, є тут навіть верблюди. Бо, начебто, цією територією колись проходив Великий Шовковий шлях.
"Тут є все, що тільки прийшло в голову Золіній. Жирафи із дерева, кактуси з проволоки, половецькі баби з невідомо чого, - ще й підписано, щоб експонати руками не чіпали. Просто сором сюди людей приводити. Це насилля над пам'яттю предків. Варениками годують із магазину, а підписують, що це ручна робота. Продають втричі дорожче", - сумно каже місцевий.
На території комплексу практично нема дерев. Сховатися в спеку влітку просто ніде.
"Оглянув оце сьогодні цю типу станицю - бардак і базар. Пахне великим грішми. Сувеніри аляповаті, дорогі. Сюди на всякі фестивалі силою заганяють школярів і сиріт із дитбудинків, - розповів один із відвідувачів Павло. - Вони сюди по 8 годин добиралися. Вихованці дитбудинків дивляться голодними очима, як туристи шашлики їдять. Ніхто не здогадався дітей нормально погодувати? Кашу якусь дали. А експонати - бутафорія і монстри. Аж нудить від такої козацької культури".
"У цю "Атамань" працівників держустанов силою зганяють, – розповіла медсестра Ліза. – Так касу поповнюють. Я їхала сюди з колегами 4 години. А тут черга, бо купа автобусів таких, як ми, бюджетників. На будівництво комплексу ми здавали в обов'язковому порядку одноденний заробіток, але викачування грошей не припиняється. Якщо не поїдемо, нас виженуть із роботи. Кума розповідала, що влітку тут чергують "швидкі", бо жертв сонячних ударів вистачає".
Жителі Тамані невдоволені тим, що від розташованої неподалік "Атамані" зовсім не змінюється їхнє життя у станиці.
"У нас нема доріг, освітлення, води, маршруток, не вистачає дитячих садків. А у вихідні - десанти із туристів – не пройти, не проїхати. Адміністрація заробляє, гуляє у цьому комплексі, постійно багатотисячні фестивалі, а куди йдуть гроші? Квиток в Ермітаж і в " Атамань" коштує однаково. Тільки з "Ермітажу" виходиш – душа співає, а з "Атамані" виповзаєш і тільки мати з язика зриваються!" - розповів місцевий житель Микола.
В "Атамані" є свій сайт з гарними фото й інформацією про фестивалі, майстер-класи, і навіть своїм гімном.
"У нас все так класно, - зіронізував Микола, - що мабуть, українських журналістів і не пустили тому, щоб ви не передерли цю "красу" і не відтворили у себе."
3 
79692
Коментарі
1