НАБУ копало під міністра інфраструктури Володимира Омеляна півтора роки, левову частку його каденції. Не дивлячись на значний термін і залучений ресурс, бюро видало досить сире і суперечливе звинувачення. Одні назвали його дзеркалом боротьби з корупцією в Україні, інші — символом внутрішньополітичного розколу, треті — негласним стартом передвиборної гонки. Але які б версії не висувалися, їх автори єдині в думці: в цій справі політики більше, ніж самої корупції.
Жив не за статками
Вранці 13 вересня детективи НАБУ вручили міністру підозру в незаконному збагаченні та внесенні недостовірної інформації в декларацію. Постанова стала фіналом копіткої та трудомісткої роботи відомства. Як розповів на брифінгу сам Омелян, за півтора роки детективи об'їздили півкраїни і допитали кілька сотень його знайомих, починаючи з університету. Здавалося б, гра варта свічок: чиновнику довірена чи не найбільша "хлібна" галузь економіки — залізниця, зв'язок, авіація, морське і річкове сполучення. На все це доводиться до 10% ВВП і 25% усіх публічних держзакупівель в країні, а це мільярдний оборот! Серйозний плацдарм для бажаючих заробити капітал. Мабуть, цим і керувалися детективи, визначаючи масштаб слідчих дій щодо Омеляна, — перевірили буквально все, починаючи з 2000 року. Але замість офшорів, коштовностей і рахунку в швейцарському банку виявили, що 10 років тому, задовго до свого призначення, міністр витратив більше, ніж офіційно заробив.
Разом за 15 років знайшли $30 тис. доларів, а також невнесення до декларації інформації про те, що їздив на BMW X5 і гостював у будинку родичів. В результаті Солом'янський суд встановив заставу у розмірі цілих 5 млн грн, а Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) навіть внесла клопотання про арешт майна міністра. Виходячи з традицій української судової практики, неадекватність строгих санкцій по відношенню до порушень, м'яко кажучи, дивує.
До останнього патрона
У відповідь на претензії силовиків Омелян у властивій йому манері продемонстрував готовність йти до кінця. Він заявив, що будинок не декларував, оскільки не жив у ньому постійно, а регулярно гостював разом із сім'єю. Позашляховик належить його брату Максиму Омеляну, який більше 10 років працює в іноземних компаніях і отримує в десятки разів більше самого міністра. Він же брав автомобіль в тимчасове користування, оскільки після переїзду за місто 2017 року щоденні поїздки в столицю на старій Volvo C80 вважав технічно небезпечним. Зараз, запевняє міністр, він користується виключно службовим авто, що можуть підтвердити його водії. "Якщо не вірять, нехай візьмуть трекінг їхніх телефонів. Я весь час користуюся службовим автомобілем, я весь час поряд з водіями. Звичайно, можна допустити ідею, що я сиджу за кермом BMW брата і воджу свого водія з роботи на задньому сидінні, але це дещо абсурдно виглядає", - сказав Володимир Омелян на брифінгу.
Він обурився діями детективів, які "перевіривши все і нічого не виявивши, хочуть хоча б щось донести до суду", щоб за будь-яку ціну поставити під удар його ділову репутацію. Міністр завірив, що не збирається подавати у відставку і має намір не просто відстояти свою честь в суді, але й піти на слідчих НАБУ з зустрічним позовом. Наостанок він заявив, що знає про факти співпраці відомства з політиками, а також засумнівався у фінансовій раціональності самого бюро. "У мене теж є питання: це загрожує національній безпеці? Це правильне витрачання коштів платників податків? Якщо міністр на своєму посту займається корупцією і схемами, ось це, будь ласка, хлопці, ваша робота. Тепер я повинен витрачати свій час, шукати адвокатів, оплачувати їхні послуги і доводити, що я не винен. Чудова робота!" — "похвалив" Омелян.
Все гладко, якби не було нестиковок
Паралельні справи і очевидні "прогалини" в звинуваченнях Омеляну змушують засумніватися в неупередженості слідства. Першою на вибірковість детективів вказує сама стаття 368-2 КК "Незаконне збагачення". Заступник голови антикорупційного комітету ВРУ Ігор Попов на своїй сторінці у Facebook розписав класичну схему усунення неугодних якраз з її допомогою: "вивчення декларації — реєстрація кримінального провадження — піар-кампанія — усунення з посади — призначення зручного в.о. — закриття провадження, коли в тендерах перемогли потрібні фірми". "За три з половиною роки з чинною редакцією статті — жодного вироку. Типова схема", — пише нардеп.
По-друге, день в день з Омеляном стало відомо про підозру за аналогічною статтею на адресу ще двох представників "Народного фронту" — міністра юстиції Павла Петренка і нардепа Антона Геращенка. Крім них, в незаконному збагаченні стали підозрювати і заступника голови СБУ Павла Демчину, якого з керівником бюро Артемом Ситником пов'язує особистий конфлікт.
Аналізуючи справу Омеляна, політолог Володимир Цибулько задається двома питаннями: на якій підставі детективи "копають" далі від декларованого року і чому вони не перевіряють чиновників безпосередньо при виконанні? "Це виглядає як певна претензія на статус політичної поліції. Завдання НАБУ — протидіяти корупційним діям чиновників при виконанні своїх обов'язків. Замість цього, вони аналізують дії до приходу на посади. Грубо кажучи, вони аналізують добропорядність. Це зовсім не їхня функція апріорі", — каже політолог.
Більш того, в самому звинуваченні, виданому міністру на руки, вказано: аргументи детективів базуються на законодавстві, прийнятому після 2015 року. Тоді на якій підставі НАБУ перевіряло цілих 15 років з життя міністра і викликало до суду через нібито непомірні витрати у 2008-му? Серію риторичних питань можна продовжити. Чому бюро, яке має законне право і ресурси проводити повну перевірку чиновника в цілому за 18 років, досі не перевернуло догори дном біографії та трудові подвиги представників кожного держпідприємства, всього парламенту, уряду та адміністрації президента на закуску? Кримінальних справ немає, тому що не вистачить місць у СІЗО, чи тому всі вищевказані перевірку успішно пройшли?
Інтерес НАБУ
Від великих надій, що покладалися на новий антикорупційний орган три роки тому, не залишилося й сліду. Директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала озвучив розгромні цифри — довіра населення до НАБУ і САП впала з 20% до 5%. Відомство стало жертвою власної тактики — максимально гучне розслідування, яке безповоротно глухне в суді через брак доказів. Так було з Мартиненком, Насіровим, Аваковим молодшим та рештою видатних діячів, за яких бралося бюро. Тим часом відомству не багато не мало 3 роки, настав час показати результати, в першу чергу, закордонним партнерам. Що говорити про звіт перед платниками податків. У 2016-2018 роках бюро обійшлося держбюджету мінімум у 2,1 млрд грн. Інвестиції не окупаються: НАБУ не довело до вироку жодної справи. Пора реабілітуватися, тим більше в період бюджетного процесу. Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов припустив, що Артема Ситника вже попередили. ""Посади міністра" і "посади силовика з конкуруючої структури" (Демчина — ред.) — як ніколи доречно підходить під таку парадигму. Принаймні, це те, що було "в рукаві", — написав експерт у Facebook.
І хоча НАБУ отримало багато критики у зв'язку зі справою Омеляна, починаючи від парламенту і закінчуючи лідерами думок, ризик себе виправдав. У проекті держбюджету-2019 року статтю на відомство не збільшили, але і не зрізали: детективи отримають стільки ж, скільки отримали в нинішньому році — 857 млн грн. Мабуть, сума влаштувала главу бюро, раз він проігнорував сьогоднішнє засідання парламентського антикорупційного комітету, де мав відзвітувати за 6 місяців роботи. З огляду на це, а також досить слабкі звинувачення, перспектив у справи міністра ніяких. "Швидше за все, справа буде довго "морозитися" по судах, а після президентських виборів про нього просто забудуть", — вважає політолог Руслан Бортник.
Все ж чому Омелян?
Відповідь криється в самому міністерстві інфраструктури. У міністра немало критиків, у першу чергу, через його м'яко кажучи амбітні проекти — Гіперлуп на тлі нинішньої "Укрзалізниці" та "розумні" дороги на тлі відсутності будь-яких взагалі. Проте його 2,5 роки в кріслі не минають для країни безслідно. Досить пригадати вихід на ринок ірландського лоукостера Ryanair. Омелян був головним лобістом дешевих і якісних перельотів на противагу державній монополії МАУ. Мінінфраструктури першим приєдналося до системи Prozorro, заощадивши бюджету щонайменше 9 млрд грн. Вперше в історії України стаття про витрати на ремонт і будівництво автодоріг стала захищеною, в 2019 році на ці цілі виділять рекордні 56 млрд грн. За останні 2 роки побудували майже 7 тис. км нових доріг, зменшивши дефектність і собівартість кілометра. Підписаний важливий контракт з американською General Electric на постачання 225 економічних локомотивів і 40% локалізацію виробництва в нашій країні. Це сотні нових робочих місць. Попутно конфліктуючи з усією верхівкою, включно з прем'єром, Омелян одноосібно продавив зміну менеджменту в трьох найбільших державних корпораціях - Укрпошта, Укравтодор, Адміністрація морських портів України. З приходом Смілянського, Новака і Вецкаганса на посади директорів ці компанії вперше перестали фігурувати в корупційних розслідуваннях.
Омелян не зміг зупинити розкрадання в "Укрзалізниці", але хоча б зробив його публічним. Він першим розкрив масштаби схем, за якими з корпорації щороку виводять 15 млрд грн. Дивно, що НАБУ, яке з такою педантичністю займається всіма незаконно збагаченими, заявою Омеляна не зацікавилося. "Я був щиро здивований під час спілкування з детективами і керівництвом НАБУ, які ведуть ряд справ, що насправді вони навіть не дивляться на верхівку. Вони все ще свято вірять, що корупція відбувається на рівні директора департаменту або якогось підрозділу "Укрзалізниці". Це смішно, це неправда. Тому що жоден начальник окремого структурного підрозділу не зміг би організувати системну корупцію без підтримки згори", - заявив Омелян на брифінгу.
Більш того, НАБУ чомусь не стало протестувати проти повернення на роботу голови Держслужби з безпеки на транспорті Михайла Ноняка, відстороненого навесні за схеми. Омелян першим заявив про процвітаючу корупцію у відомстві та подав подання Кабміну на його відставку. На жаль, детективів НАБУ справа не зацікавила, напевно, зважаючи на недостатню публічність і масштаби особи підозрюваного.
Міністр, який не просто втрутився в розподіл потоків, але й неодноразово перераховував прізвища "смотрящих" за тією ж залізницею, рано чи пізно мав потрапити під роздачу. І якщо на в'язницю звинувачення проти нього відверто не тягнуть, то навіть тимчасове усунення з посади на тлі суду та роздутого НАБУ репутаційного скандалу здається цілком робочим варіантом. "Я не виключаю його відставку, щоб просто прийшла інша людина для збалансування інтересів різних груп впливу в Міністерстві інфраструктури, яке дуже важливе і є ласим шматком", — припускає політолог Тарас Загородній.
Збити на злеті
Міністр Омелян — один з небагатьох прикладів, що уособлюють молодий реформаторський уряд. Він декларує прозорість, сповідує європейські цінності і в роботі, і в публічності. Це, а також непогані результати по міністерській лінії, роблять Омеляна цілком привабливою фігурою. Ефект посилюється патріотичною риторикою та ініціативами на кшталт припинення залізничного сполучення з РФ услід за авіаційним. Судячи з реакції ЗМІ сусідньої країни, публічні випади молодого міністра часто звучать свіжіше та гостріше, ніж перших осіб країни. На думку Вадима Карасьова, геополітичними заявами Омелян відбирає хліб у президента, а реформаторськими досягненнями - "підгортає західний вектор" прем'єра. "Треба дати зрозуміти (Омеляну - ред.), що неузгоджену з вищим керівництвом політичну активність треба припинити. За політику ніхто не буде вручати підозру і заставу оголошувати, ось знайшли привід, - сказав політолог в коментарі 112 каналу. — Йдеться про те, щоб збити на злеті, позбавити майданчика для політичного старту".
У той же час спроби "збити" сповна можуть здобути зворотний ефект: Омелян найцитованіший і медійно активний міністр, особливо в період протистояння з НАБУ. "Він заявить, що став жертвою режиму і на цій хвилі почне політичну кар'єру", — передбачає політолог Олексій Якубін.
Версія виглядає цілком правдоподібною, якщо пригадати зізнання самого Омеляна про майбутнє після міністерства: "Я весь час був на державній службі, тому коли це все закінчиться, то політика".
Примушення до миру
Стосунки між першою і другою за чисельністю фракціями парламенту давно перестали бути дружніми. Напруга досягла піку при формуванні ЦВК навесні цього року. "Народний фронт", невдоволений співвідношенням квот, дав за оновлення комісії всього 10 "за", проваливши тим самим голосування. БПП у боргу не залишився, пригрозивши у відповідь блокуванням взагалі всіх проектів крім Антикорупційного суду і депутатської недоторканності. Влітку цього року близьке до прем'єра видання "Ділова столиця" писало, що Банковій доведеться піти на серйозні поступки НФ, щоб відновити нормальну роботу коаліції та зібрати до виборів оновлену комісію. Судячи з усього, у президента скористалися планом "Б" і послугами НАБУ для його реалізації. "Біля прем'єрське" видання називає цю тактику "примушенням до миру", в якій міністри Омелян і Петренко, що представляють в уряді НФ, — елементи тиску на незговірливих партнерів. На думку політолога Андрія Золотарьова, найбільше враження це повинно справити не лише на фракцію, але й на ще одного міністра за квотою НФ Арсена Авакова. Йому відведена важлива роль в передвиборній програмі Порошенка. "Наприклад, щоб додавити опонентів, перш за все Юлію Тимошенко, без силового та адміністративного ресурсів не вдасться. А на ці ресурси сьогодні ніхто не має монополії. У президента - СБУ, Генпрокуратура, армія, а у Авакова - МВС, це 300 тис. чоловік, на хвилиночку. Тому якось намагаються примусити їх до зразкової політичної поведінки ось таким чином", - зазначив експерт.
На користь довгограючого політичного підтексту справи Омеляна говорить останнє голосування в парламенті. 236 народних депутатів, включаючи 64 представників "Народного фронту", ухвалили законопроект № 9090, яким збільшили чисельність ЦВК. Голосування за призначення нових членів комісії очікується в четвер. Фактично заблокований з весни процес раптово зрушився з мертвої точки. Цікаво, що змусило "Народний фронт" стати поступливішими? Напевно, розуміння всієї важливості нового складу комісії для старту президентських, а потім парламентських виборів. У разі успішного голосування, 20 вересня ми дізнаємося по прізвищах склад ЦВК і подальшу долю справи Омеляна. Ймовірно, армія адвокатів йому більше не знадобиться.
5 
79692
Коментарі