Ужгород — це вже ледь не Угорщина і майже Словаччина. В усіх чекінах він відображається як Ungvar, а за свою багатовікову історію під якими тільки прапорами не жило це прекрасне закарпатське місто.
"Ужгород — це Україна", — кажуть його мешканці російською, українською і угорською мовами. Вони посміхаються, п'ють багато кави і купують у бабусь на вулицях букети зимового вересу з ледь відчутним, тонким весняним запахом. Маленькими мощеними вулочками Ужгорода їздять дорогі автомобілі зі словацькими номерами: 1,5 км до кордону і, наприклад, новенький Wolkswagen седан можна придбати за 5-6 тисяч доларів. Щоправда, без розмитнення, і доведеться раз на 5 днів перетинати кордон.
Ми приїхали в це місто тому, що хоч про Ужгород знають усі, але мало хто розглядає його як місце для зимової подорожі. А от і дарма. Влаштовуйтеся зручніше. Ми розповімо вам про Ужгород, який ви не знали.
Характеристика місця
За останні два тижні сніг, дощ, сонце і туман у різних місцях Карпат злилися у моїй голові в якусь єдину погоду, і я майже перестала розділяти її на погану і гарну. Вечірній Ужгород зустрів нас досить непривітно: дощем, туманом, сірістю і дивними магазинчиками, половина яких називається "Зіна", а друга половина — "Квіти", і в останніх вітрини прикрашені новорічними і поховальними вінками порівну. Але щойно настав ранок і ми змогли як слід усе роздивитися і познайомитися з цим містом, ми зрозуміли, яким хибним буває перше враження.
Отже, Ужгород. Адміністративний центр Закарпатської області, майже 800 км від Києва. З усіх боків оточений лісами і горами, як дитя у колисці. Ось чому зими тут дуже м'які і майже безвітряні. Кількість старовинних пам'ятників, різноманітних храмів яких завгодно релігій, розкішних розвалин і прадавніх веж у цьому місті перевищує усі допустимі норми, якби такі існували. Ужгородці трохи ображаються: "Чому туристи їдуть у Мукачево? Подивіться, як у нас гарно, приїздіть до нас!". Ужгородське "гарно" відкривалося нам поступово. І все почалося з чашки кави — ну, як завжди і буває. Зупинилися ми в невеликому і дуже гарному готелі, а точніше на віллі навпроти старого Ужгородського замку. Вілла "Примавера". Так от, кухаря у них тимчасово немає, тому вранці я просто благала про чашку кави. І — та-дамм — перший ковток. Здавалося б, чим одна кава так уже разюче відрізняється від іншої? Що, окрім "смачно" і "так собі", ми можемо про неї сказати? Але цього першого ужгородського ранку мої рецептори співали: фантастична, гармонійна, в міру міцна, ароматна, неймовірна, чарівна... і багато інших слів приблизно з таким же значенням. Я не скуплюся на емоції, тільки в особливих випадках, коли боюся сполохати. "Нічого особливого, — з усмішкою сказала Мирослава, управляюча готелем, яка, власне кажучи, і зварила цей наркотик. —У нас в Ужгороді найсмачніша кава. Ви у "Меделін" сходіть, побачите". Ми сходили. І в "Меделін", і в інші місця, куди нас послали. І от що я можу сказати: Ужгород — це кавова мекка. Це місце паломництва справжніх кавоманів і усіх співчуваючих. Це місто Ідеальної Кави. Це місто Шаленого Кондитера Штефаньо. Це місто Сліпого Музиканта. Це місто найдовшої липової алеї у світі. Це місто щасливих жінок з вересом у руках.
Нижче — подробиці, явки і паролі.
Оцінка — 9.
Дорога
Дороги традиційно пекельні. Особливо другорядні, через маленькі села. Тому їхати рекомендуємо автомагістралями, нехай навіть жертвуючи часом. Нам пощастило з машиною — Renault Sandero. А раптом у вас не така витривала?
Оцінка — 3.
Проживання і харчування
Як я вже казала, жили ми в готелі "Примавера". Перше, що ми побачили, коли увійшли, — це гірлянду кольорових шкарпеточок Санти на сходах. А ще величезні вікна, старовинний комин і ялинку. І так захотілося побігти, перевдягтися у червону шовкову сукню і сріблясті черевички і танцювати під Ференца Ліста. А взагалі, вілла "Примавера" — це старовинна будівля 18 століття, в якій раніше жив ректор семінарії. Вже сучасники відреставрували її і наповнили технікою, але при цьому зберегли традиції. Тож там є і власні привиди, і винний погребок, і картини відомих художників на стінах. Номер, у якому жила я, був люксом із великим ліжком і коштував 690 грн. Зі сніданком.
Харчування
Нагадаю, в готелі тимчасово немає кухаря, тож ми пішли вечеряти в найближчий заклад — ресторан Ужгородського замку. 4 невеликі порції пюре, 4 курячих відбивних і малосольна капустка обійшлися майже у 500 гривень. Це шок! Вже пізніше ми дізналися, що по-справжньому оцінити ужгородську кухню можна у ресторані "Деца у нотаря". Обов'язково скуштувати там бограч і татарський біфштекс по-угорськи. Що купити: мелену каву в "Меделіні", льодяники і ужгородський торт у "Штефаньо", пасту для бограча на місцевому ринку.
Оцінка — 10, в Ужгороді смачно! До слова, саме тут знаходиться один із найбільших і найвідоміших у Європі велнес-готелів — знаменитий "Унгваръскій".
Розваги
З практичного погляду, варто приїхати в Ужгород, поселитися тут і вже далі на автомобілі об'їхати всі найкрутіші місця Закарпаття. Поруч Мукачево, Синевир, Рахів зі своїм географічним центром Європи, Берегово з термальними водами і несподіване урочище Воєводино, куди ми дісталися. В Ужгороді жити і харчуватися дешевше, ніж у Мукачево. І є на що подивитися. І якщо на огляд Ужгородського замку у вас піде щонайбільше дві години, а на розвалини надзвичайно красивого Невицького замку ви зганяєте ще години за три (разом з оглядом і фотополюванням), решту кілька днів присвятіть прогулянці найкрасивішими місцями Ужгорода і поїздці у Воєводино. Наприклад, кондитерська Валентина і Валентини Штефаньо — це місцева легенда. Брат і сестра Штефаньо — угорці по материнській лінії, саме вони вигадали знаменитий торт "Ужгород", який продається тільки тут і ще в одному магазинчику. Валентин Штефаньо здобув перемогу на кондитерському конкурсі у Франції і вперше в Україні почав робити справжні макаруни. А згодом горіхову пасту, арахісове масло, чорний шоколад з фіалками і Той Самий Торт.
Треба сказати, що Штефаньо не вважає свій торт чимось геніальним, і в нього є дуже проста історія. Спершу кондитер вигадав тістечко і почав його продавати. А згодом попит на це тістечко перевищив усі очікування, і невеличкий кондитерський цех готував його майже цілодобово. Ужгородці приводили сюди своїх гостей, щоб пригостити "найсмачнішим ужгородським тістечком". Так з'явився цей торт, на ньому герб і назва міста, продається він у красивій коробці з печаткою. Коштує 95 грн. Це досить дорого для невеличкого тортика, але все решта — набагато дешевше. Арахісове масло — 25 грн баночка, 12 грн 50 коп коштує величезний льодяник з чорничним соком, 30 грн — чорний шоколад з фіалками.
Про кондитерську Штефаньо буде окремий огляд, тому що ми зробили там стільки неймовірних знімків, що хочемо поділитися. До речі, Валентина давно кличуть у Францію жити і працювати, а він не хоче. Коли я спитала, чому, він весело відповів: "А до кого б ви тоді прийшли?". Після кондитерської зайдіть до однієї з кав'ярень "Меделін", розкиданих по всьому місту. Там справді найсмачніша кава найрізноманітніших сортів. І обсмажують її тут, у Закарпатті. Ціни — від 6 грн за чашечку еспресо. Можна взяти з собою — мелену або в зернах. Абсолютно всі покупці просять: "А продайте нам ту, яку ви у себе готуєте".
Навіть узимку, навіть коли сніг, ужгородці сидять на вулиці, закутавшись у пледи, за дерев'яними столиками і п'ють каву. Без кінця п'ють каву. І розмовляють. Я жодного разу не бачила, щоб люди сиділи, встромивши погляд у телефон. Тут це не прийнято. Тут спілкуються. А от знамениту 2,5-кілометрову липову алею вздовж річки Уж краще відвідати влітку, коли зацвітають липи і шалений медовий аромат заповнює все місто. Там і зараз дуже красиво. Але краще влітку, у червні. Погуляти в пасажі в самому центрі старого Ужгорода можна за будь-якої погоди. Там майже щодня грає сліпий музика, і слухати його можна годинами. А на одній зі стін пасажу розміщений путівник по Ужгороду, написаний шрифтом Брайля. Ну, а після того, як ми кілька разів пройшлися по пішохідному мосту через річку Уж зі старого міста в нове і назад, ми сіли в машину і вирушили у Воєводино. Що вам сказати, друзі. А давайте краще покажемо. Якщо коротко, парк Шенборна — це відновлений закарпатськими істориками, географами і меценатами старовинний заповідник австро-угорських часів, в 50 км від Ужгорода, в урочищі Воєводино. Озера, водоспади, алеї та острівці — все це можна обійти пішки до повалення з ніг, а можна об'їхати на коні. А потім повечеряти бограчем або домашніми ковбасками у колибі на території туркомплексу "Воєводино": там усе поруч. І повернутися в Ужгород — пити каву на терасі.
Оцінка — 8.
Лайфхаки від "Знайдено в Україні"
1. Закарпатські замки — це красиво. Але є всього два, які не можна оминути. Замок "Паланок" в Мукачево — один із них. Другий — Ужгородський.
2. Термальні джерела — цілорічна розвага. Від Ужгорода до Берегово — всього 70 км, дорога ок.
3. Ви знаєте, як я люблю особливі "місця сили". Місця, де можна загадати бажання Так от, в Ужгороді це ротонда Святої Анни. Окрім її благородних цілющих властивостей, вона ще й дуже красива, а її стіни прикрашені італійськими фресками 14-го сторіччя.
1 
79692
Коментарі