середа, 15 червня 2022 16:06

Спецтема: Війна Росії проти України

"Російський флот зазнає поразки в Чорному морі" - Павло Лакійчук

Війська Російської Федерації намагаються оточити і Лисичанськ, і Сіверськодонецьк вже багато тижнів. Окупанти хочуть перерізати дорогу на Бахмут. На півночі Луганщини складається важка ситуація, але повторення оточення, як було в Маріуполі, малоймовірне. Зараз важливі поставки зброї, але Кремль почав інформаційну контратаку на західні медіа та політиків.

Про те, як зберегти Україну на порядку денному у світі, чим загрожує ситуація на Луганщині та як виграти битву за море в інтерв'ю Gazeta.ua розповів Павло Лакійчук, керівник безпекових проєктів Центру глобалістики "Стратегія XXI".

Міністр оборони Олексій Резніков каже, що західні політики й медіа втрачають інтерес до війни в Україні. Як постійно бути на слуху?

Західні ЗМІ формують суспільну думку, а політики на неї спираються у своїй діяльності. Тому насамперед треба працювати з медіа. Росія переходить в інформаційний контрнаступ, висувають потрібні їм меседжі. Потужний інформаційний вплив викликає відповідну суспільну реакцію. А на неї реагують західні політики.

Пріоритет у нас один - треба просувати нашу позицію, ділитися правдою про злочини росіян, не бути пасивними. Стосується і дипломатів, і журналістів. Це все може вплинути на бачення ситуації західним суспільством, на підтримку України. Вона важлива не тільки тому що ми розраховуємо на західну зброю. Це також і санкції, і питання членства Росії в міжнародних організаціях. Тому що там Москва може просувати свою викривлену позицію.

Автор: Facebook
  Павло Лакійчук – військовий моряк у відставці. Родом з Полтавщини. Закінчив Калінінградське вище військово-морське училище. Згодом Національну академію оборони України. Служив на Далекому Сході. З 1993 року - у Військово-Морських Силах України. Капітан 1 рангу в запасі. До окупації Криму Росією жив і працював у Севастополі. З 2003 року – керівник інформаційних проектів Аналітичного центру "Номос" у Севастополі, заступник головного редактора журналу "Чорноморська безпека". Асоційований експерт Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" в 2015-2016 роках. Член координаційної ради Громадської ліги "Україна-НАТО".
Павло Лакійчук – військовий моряк у відставці. Родом з Полтавщини. Закінчив Калінінградське вище військово-морське училище. Згодом Національну академію оборони України. Служив на Далекому Сході. З 1993 року - у Військово-Морських Силах України. Капітан 1 рангу в запасі. До окупації Криму Росією жив і працював у Севастополі. З 2003 року – керівник інформаційних проектів Аналітичного центру "Номос" у Севастополі, заступник головного редактора журналу "Чорноморська безпека". Асоційований експерт Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" в 2015-2016 роках. Член координаційної ради Громадської ліги "Україна-НАТО".

Резніков переконаний, що Україна готова звільнити захоплені території, як тільки отримає сучасні реактивні системи залпового вогню та ствольну артилерію. Бо нинішніх постачань недостатньо. Коли зможемо отримати необхідне озброєння?

Це знову залежить від роботи наших дипломатів, політиків із західними партнерами. Залежно від того, як ми скеровуватимемо суспільну думку, відповідно діятимуть іноземні політики.

Не треба казати, що Україна не має права вимагати нічого від Заходу

Багато кому не подобається форма роботи нашого посла в Німеччині Андрія Мельника. Вона їм вдається агресивною. Західні колеги кажуть, що він надто недипломатичний. Насправді інших шляхів немає, коли переконати політиків не вдається. Залишаються тільки жорсткі способи приведення людей до тями. І не треба казати, що Україна не має права вимагати нічого від Заходу.

"Зараз артилерійська війна. На передовій тепер вирішуватиметься майбутнє, і ми програємо з точки зору артилерії", – сказав заступник глави військової розвідки Вадим Скібіцький. За словами головнокомандувача Збройних сил Валерія Залужного, у росіян 10-кратна вогнева перевага. Як нам переламати ситуацію на свою користь?

Часто все зводять до статистичних даних - скільки у кого танків, гармат чи солдатів. І на цих підставах роблять невтішні висновки. Низка розвідок провідних держав, зокрема, британці, американці, саме на таких розрахунках передбачали перемогу Росії протягом трьох днів. Коли цього не сталося, вони були вимушені переглядати свої хибні висновки і враховувати інші фактори.

Перемогу на війні кує солдат. Наші люди мають високу мотивацію та здібності - це визначає перемогу. Наявність артилерії та танків - життя наших солдатів. Це важливий момент - насичення війська сучасними засобами ураження. Він врятує тисячі життів. На цьому треба наголошувати. Тобто важливіше, щоб були навчені і підготовлені люди.

Ворог не замислюється, щоб кожен снаряд влучив у ціль, діють по-російськи - руйнують усі населені пункти

Центр Сіверськодонецька на Луганщині перейшов під контроль ворога. Там окупанти мають серйозну перевагу в артилерії. Які там їхні остаточні цілі?

Так, противник дійсно має, можливо, 10-кратну перевагу у засобах вогневого ураження. На Сіверськодонецькому напрямку це почалося фактично з квітня. Потужні обстріли і Сіверськодонецька, і Лисичанська руйнують все підряд. Ворог не замислюється, щоб кожен снаряд влучив у ціль, діють по-російськи – руйнують усі населені пункти. Це не їхня земля - їм не шкода.

Сіверськодонецьк - це невелике місто. А значна частина його - промзона. Я би не говорив, що противник захопив центр Сіверськодонецька. Частину міста точно утримують росіяни. Промзону - наші бійці. А більшість - це зона бойових дій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія діє як ІДІЛ" - політолог про рішення стратити воїнів іноземного легіону

Зараз у російських ЗМІ публікують новини, що на "Азоті" в Сіверськодонецьку може повторитися сценарій Азовсталі. Вже зруйнували другий міст із трьох через річку. Наскільки можливий такий сценарій?

Ворог зміг зруйнувати всі три мости до Лисичанська. Останній міст постійно обстрілювався, але ним можна було здійснювати рух. Зараз стоїть під загрозою забезпечення наших військ. Евакуацію населення робити неможливо. Це поганий симптом.

Але річка зараз обміліла і, можливо, ми вже знайшли інші шляхи постачання засобів і підтримання зв'язку з гарнізоном у Сіверськодонецьку. Я впевнений, що Маріуполя із Сіверськодонецьком не буде. Там ворог за лічені дні захопив дуже широку смугу фронту і відтіснив наші війська на сотні кілометрів. Сіверськодонецьк у зовсім іншому стратегічному положенні - поряд Лисичанськ, тактичне положення якого має низку переваг як для оборони, так і для підтримки гарнізону через річку.

Росія намагається оточити і Лисичанськ, і Сіверськодонецьк вже багато тижнів. Хочуть перерізати дорогу на Бахмут. Нам треба приділяти цьому особливу увагу, адже оточення буде оперативним успіхом ворога.

Так росіяни можуть окупувати всю Луганщину. Це можливо?

Вони наступають і з півдня, і з півночі. Це класична спроба взяти в кліщі - якщо говорити за старими підручниками оперативного мистецтва. Ймовірність у них є. Але є великий шанс, що ми не дамо їм цього здійснити. Адже "щупальця", які росіяни висувають, можна оточити також.

У Лисичанську є потужна водна перешкода попереду, потужні фланги. Місто на панівній висоті

Є думка, що залишатися на правому березі Сіверського Дінця - це політичне рішення, а не військове. Ніби адміністративний центр надзвичайно потрібний. Це так?

Лисичанськ значно зручніший для ведення оборони, ніж Сіверськодонецьк. Особливо після втрати позицій на лівому фланзі. Там, де панівні висоти над містом. Оборону вести складніше і військові притиснуті до річки позаду. У Лисичанську є потужна водна перешкода попереду, потужні фланги. Місто на панівній висоті. Це зовсім інша позиція для оборони. Можливо, завдання гарнізону Сіверськодонецька - дати час на створення міцної лінії оборони позаду.

З точки зору політики - і для нас, і для росіян Сіверськодонецьк важливий. Для Путіна це стане перемогою, як було з Маріуполем. Для нашого державного керівництва утримання адміністративного центру Луганщини має символічне значення. Але я хотів би, щоб переважала думка військового командування.

Ви говорили, що з постачанням західного протикорабельного озброєння Росія муситиме зменшити свої плани в Чорному морі. Це значитиме, що зменшиться кількість обстрілів? Ми зможемо розблокувати порти? Скільки для цього знадобиться часу?

Активність Росії з надходженням зброї зменшиться. Але це не убезпечить від ракетних ударів. Тому що ударів "Калібрами" безпосередньо з Чорного моря зараз здійснюється менше на 30 відсотків від усіх ударів крилатими ракетами. Значна частина - це удари стратегічної авіацією з акваторію Каспійського моря, над територією Росії, над акваторією Чорного моря з дальніх бомбардувальників.

Треба знищувати носії крилатих ракет та їхні бази зберігання

Навіть якщо ми виженемо росіян у східну частину Чорного моря, це не зменшить радіус дії їхніх ракет. Тут треба знищувати носії крилатих ракет та їхні бази зберігання.

Що стосується блокади моря - ми матимемо ще більше протикорабельних ракет. Але й у ворога вони будуть. Він продовжуватиме погрожувати потопити цивільні судна. Вирішити це питання можна тільки за допомогою коридорів безпеки, які забезпечуватимуть кораблі третіх країн. Які будуть готові до ракетної відповіді.

Як Україні виграти битву за моря?

Щоб виграти битву за Чорне море, треба нейтралізувати Чорноморський флот. Він базується в тимчасово окупованому Криму. Якщо виженемо його кудись до Новоросійська, то Чорне море буде розблоковане.

Щоб виграти битву за Чорне море, треба нейтралізувати Чорноморський флот

Із Азовським складніше. Це море мало того, що закрите Керченською протокою, яку контролює Росія. Все узбережжя його – або територія РФ, або тимчасово окуповане Росією. Для розблокування потрібно звільнити Крим.

Чого росіяни загалом прагнуть від битви за українське море?

Можна згадати, що 2014-го був проєкт "Новоросія". Україну хотіли відрізати від моря. Тоді це дозволило б домінувати Росії в регіоні. Навіть Туреччина, яка тримає ключ від чорноморських проток, тоді втрать вплив.

З економічної точки зору, левова частка експорту та імпорту здійснювалася через морські порти. Вкрасти Маріуполь і Бердянськ - це 12 відсотків всіх наших морських перевезень. Заблокувати Миколаїв і головні порти Одеської агломерації, захопити Херсон – це 80 відсотків. Частково збалоковані порти на Дунаю. Вони маленькі і складають незначний відсоток наших перевезень. Заблокувавши наші порти, Росія намагається знищити нашу економіку. Хочуть нас придушити.

Говорити про те, що російський флот може відновити свої позиції періоду холодної війни - це щонайменше перебільшення

Міф про російський Чорноморський флот вже зруйновано? Чи росіяни можуть показати щось неочікуване?

Цей дійсно міф. Чорноморський флот - це частина російського військово-морського флоту. Він у порівнянні з провідними флотами світу нічого собою не являє. Це переважно застарілі кораблі. Авіаносний крейсер "Адмірал Кузнецов" вже сьомий рік перебуває у перманентному ремонті. "Петр Великий" – ще старіший, вже історична реліквія. Говорити про те, що російський флот може відновити свої позиції періоду холодної війни – це щонайменше перебільшення.

Зараз російський флот отримує поразки в Чорному морі від України. В цій водоймі ніхто не мав реальних сил, щоб боротися з Росією. Це була лисиця в курнику, яка могла дозволити собі все що завгодно, бо не було вовка.

Після нашої перемоги ми зможемо стати "вовком"?

Нам потрібно буде бути "санітарами" Чорного моря. Ми - мирна держава. Відновимо флот, щоб могли себе захистити від непередбачуваних сусідів. А інших ворогів, крім Росії, Україна в цьому морі не має. Тому не буде ні політичного, ні військового сенсу перетягувати з кимось канат. Коли Росія зазнає поразки, військово-політична ситуація у чорноморській зоні радикально зміниться. Кораблі дальньої морської дії будуть потрібні для участі у навчаннях із підтримання безпеки з нашими союзниками.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія займається ракетним тероризмом" - куди намагаються поцілити окупанти на заході України

Яким має бути український флот після перемоги? Які помилки маємо виправити?

У 1990-х нам дісталися військово-морські сили, що були уламком Чорноморського флоту Радянського Союзу. Він був незбалансований та недієздатний. І до того ж старий. Після захоплення Криму настав період, коли ми могли би збудувати новий флот. Але на сході нависав страшний ворог, і флот був на другорядних позиціях. Тільки пару років тому за підтримки британців та американців з'явилося певне бачення того, який флот буде потрібний.

Нам потрібен флот, що зможе забезпечити безпеку нашої держави у Чорному морі

Між військовими моряками триває суперечка, який флот нам потрібен. Всі сходяться на тому, що нам потрібен той, який зможе забезпечити безпеку нашої держави у Чорному морі. А чи має сенс розвивати флот дальнього моря - тут ще йдуть суперечки.. Головне - захистити себе ефективно, надійно і надовго.

Чи переходить повномасштабна війна в затяжний період? Що це означатиме для України та Росії?

Війна триває вісім років. Є періоди бойових дій високої інтенсивності, є - позиційної війни. Зараз не бачу підстав для переходу в окопну війну. Це призведе тільки до того, що ворог зможе накопичувати нові сили. І знову завдати удару, який може бути ще гіршим.

З такою інтенсивністю боїв буде складно впоратися всім сторонам війни?

Безумовно. В тому й полягає найскладніше. Або виженемо ворога зі своєї землі, або втратимо ще 20 відсотків України, а потім ще.

Росіяни хочуть досягти всіх цілей своєї "воєнної операції". А це ліквідація української держави. У нас задача - вистояти і відкинути ворога. Звільнити всі окуповані за вісім років території. Ні Ростов, ні Воронеж нам не треба.

Або виженемо ворога зі своєї землі, або втратимо ще 20 відсотків України, а потім ще

Темпи війни знижуватимуться?

Є ймовірність і зниження, і збільшення. У Росії - великий мобілізаційний ресурс і вона його повністю не використала. Чи піде Путін на загальну мобілізацію, чи оголосить війну - цього ніхто не знає. Чи навпаки, Кремль може задовольнитися украденим півднем та сходом і просуватиме меседжі, що на цьому етапі можна припинити бойові дії і вогонь – як це було вже декілька разів.

Кажуть, Росія може послабити наступ на Донбасі після 22 червня. Чи дійсно росіяни також видихнуться до цього часу? Чи зможемо ми піти в контрнаступ?

Якщо воєнні дії розвиватимуться у такому ж ключі, в якому розвиваються зараз - без серйозних зламів і переходу ініціативи - тоді послаблення наступу можливе. Якщо росіяни витрачатимуть сили на північнолуганському напрямку, ЗСУ можуть перейти до стратегічних контрнаступальних операцій на інших ділянках фронту. Бо сили Кремля будуть послаблені. Противник має знати, що маємо на меті звільнити всю свою територію.

Якщо росіяни досягнуть успіху під Сіверськодонецьком і Лисичанськом, зможуть оточити й блокувати наше угруповання. В подальшому перегрупуються і розвиватимуть наступ на Миколаїв чи Кривий Ріг. Такий розвиток подій також можливий.

Тільки включення у потужну систему колективної безпеки гарантує захист

Чого маємо навчитися, щоб більше не повторювати попередніх помилок?

Україна колись оголосила себе позаблоковою державою. На одинака легко напасти ворогу. Тільки включення у потужну систему колективної безпеки гарантує захист. Не дарма шведи і фіни вже зробили такий висновок із широкомасштабного нападу на Україну. Нам теж треба.

Зараз ви читаєте новину «"Російський флот зазнає поразки в Чорному морі" - Павло Лакійчук». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі