"Радикально змінив обличчя і дух української радянської літератури" - помер письменник Іван Драч

Уранці 19 червня 2018 року помер поет, письменник, критик і політик Іван Драч. Його виключали з університету імені Тараса Шевченка за "політику". Згодом взяли в КПРС. Він публічно підтримав дисидентів у 1965-му. За рік відмовився від своїх слів. Через деякий час очолив Народний Рух України й підтримував незалежність України.

Народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці Київської області. Після закінчення школи викладав російську мову в 7-річній школі сусіднього села Дзвенячого. Працював інструктором райкому комсомолу. Після служби в армії, яку проходив з 1965 року по 1968-й навчався на філологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Був виключений за творчі й політичні погляди. Згодом відновився на заочному відділенні.

Почав працювати в газеті "Літературна Україна". Дебютував на початку 1960-х, коли видання "Літературна газета" опублікувала його поему-трагедію "Ніж у сонці".

"Одного разу під час перерви між заняттями в "Літературній Україні" я прочитав "Ніж у сонці" Драча. Для мене це стало відкриттям, адже нічого подібного я до цього не чув. У той час Драч був мистецьким знаменом, на нього орієнтувалася молодь, адже разом з частиною інших митців він радикально змінив обличчя і дух української радянської літератури. З'явилася нова українська література європейського зразка", - згадував письменник Володимир Яворівський.

 

Згодом вступив на Вищі курси кіносценаристів і кінорежисерів при Держкіно СРСР у Москві. Під час навчання з 1962-го по 1964-й написав перші вірші. У деяких з них висловлював критику по відношенню до радянської влади. 1962 року вийшла його перша збірка - "Соняшник".

Після того, як здобув фах кінодраматурга, почав працювати в сценарній майстерні на Київській кіностудії імені Довженка.

Тоді ж почав спілкуватися з українськими дисидентами. Рік по тому Драч написав покаянного листа. У ньому стверджував, що розкаюється в зв'язках з дисидентами. Після цього стосунки письменника й офіційної влади покращилися. У 1976 році отримав Державну премію УРСР ім. Тараса Шевченка за черговий збірник віршів. 1983-го його удостоїли Державної премії СРСР у тій же категорії.

Разом з В'ячеславом Чорноволом, Михайлом Горинем та іншими дисидентами Драч створив Народний Рух України 8 вересня 1989 року. Навесні 1990 року сценариста обрали депутатом Верховної Ради.

Письменник був першим головою НРУ до 28 лютого 1992 року. З 28 лютого по 4 грудня 1992 року був співголовою Народного Руху України разом з Чорноволом і Горинем. Із серпня 1992 року по 19 травня 2000 року Драч був головою Української всесвітньої координаційної ради. З 1995 року очолював Конгрес української інтелігенції.

29 березня 1998 року Драч був вдруге обраний до парламену. 31 березня 2002 року він втретє пройшов до парламенту. 2006-го поету присвоїли звання Герой України.

У творчому доробку Драча понад 20 збірок, кіноповістей і сценаріїв. Його поезії відомі в перекладах на російську, білоруську, азербайджанську, латиську, молдавську, польську, чеську, німецьку та інші мови. Написав сценарії до таких фільмів, як "Криниця для спраглих", "Камінний хрест" і "Пропала грамота".

Драч і його дружина Марія разом виховували двох дітей: сина Максима і доньку Мар'яну. 18 липня 2009 року син помер. Мар'яна працює журналісткою: у травні 2013 року стала директоркою Української служби "Радіо Свобода".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Був бездомним. Де тільки не жив" - справляють дев'ятини по Слабошпицькому

Іван Федотович тривалий час боровся з важкою хворобою легенів. Його серце зупинилося 19 червня 2018 року. Драчу було 80 років. Заповідав поховати в рідному селі Теліженцях поруч із могилою сина.

×