середа, 23 січня 2013 14:36

"Наша держава хоче лише, щоб її боялися", - наймолодший депутат Львівської міськради

"Наша держава хоче лише, щоб її боялися", - наймолодший депутат Львівської міськради
Михайло Семчій. Фото: Валерій Шмаков

21-річний член Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Михайло Семчій є наймолодшим депутатом Львівської міської ради. Зараз навчається на соціолога на 5-му курсі університету імені Івана Франка. Семчій розповів Gazeta.ua про свої враження та бачення роботи міськради.

Яким чином тобі у 19 років вдалося стати депутатом міськради?

У партію я потрапив у 2008-му, комуністи збиралися у центрі Львова проводити якусь акцію. Це мене дуже образило внутрішньо. Прийшов подивитися, а отримав тоді кийками від правоохоронців. Тоді ж познайомився із багатьма цікавими людьми, через яких почав більше доєднуватись до різних політичних акцій, долучався до повсякденної роботи й потрапив у організацію в Личаківському районі міста. На час виборів я очолював молодіжну районну організацію. Враховуючи, що у районі де я проживаю багато студентів, і я сам студент, то було вирішено, що саме я буду там балотуватися.

Які перші враження у тебе були від роботи у раді?

Негативні. Мене завжди дивувала байдужість чиновників. Команді Садового краще ходити на роботу й отримувати гроші, ніж вирішувати певні проблеми. Було розчарування через байдужість до проблем міста. Трохи важко поєднувати роботу й навчання, адже вони потребують багато часу й уваги. Виручало те, що я давно працював у сфері громадських організацій і умів розпоряджатися своїм часом. Тільки тепер це усе перейшло на інший рівень.

Коли балотувався то знав, що депутати не отримують зарплати?

Так, я знав, що це усе буде на громадських засадах. Грошей на рекламу я не витрачав. Агітував за себе способом зустрічі з виборцями. То швидше для громадян буде новиною, що депутати міських та облрад не отримують зарплатню.

Для чого йшов у депутати?


Це моя світоглядна позиція. Хочу змінити існуючий державний лад, а не сидіти вдома й обговорювати на кухні усі ці бєспрєдєли. Міністр освіти – українофоб, президент – зек, керівник першого національного телеканалу взагалі емігрант, який не розуміє української. Мене це не влаштовує.

У якому напрямку зараз розвивається Львів і чи правильний цей напрямок?

Зараз місто росте у сферах туризму та комп'ютерних технологій. Вони є досить прибутковими вже сьогодні, а у майбутньому потреба буде лише збільшуватися. Молодь, що працює у сфері IT, зможе забезпечити себе достойною зарплатою й утримувати сім'ю, дітей. Щодо туризму, то тут і розмови зайві.

Львівський завод "Електрон" нещодавно випустив автомобіль, зараз працює над розробкою трамваю. Чи варто розвивати у Львові такі галузі?

Якщо це є прибутковим і витребуваним часом, то чому б і ні? Не варто замикатися в одному колі, але я б особисто будь-яке велике виробництво виносив за межі міста, особливо великі підприємства, пов'язані з важким виробництвом та хімією.

У місті є проблема із паркуванням. У центральній частині місця просто не вистачає площі для того, щоб усі могли припарку вати свої авто. Як це можна вирішити?

Нещодавно я подавав запит з приводу перетворення площі перед пам'ятником Івану Франкові у нелегальну парковку. Ми закладемо кошти, щоб встановити там обмежувачі руху й таким чином вирішити цю проблему. Та у місті є комплексна проблема із місцями для паркування. Вирішенням цього є проект багаторівневих паркінгів в околицях центру. Але якщо їх закопувати під землю - Львів дуже специфічне місто, адже у нас є свої особливості із ґрунтами, під землею є багато цінних з археологічної точки зору комунікацій, це може пошкодити архітектурні пам'ятки.

Є пропозиція експертів впускати у місто у парні дні місяця авто номер яких закінчується на парну цифру, а у не парні з номерами на не парну цифру. Як сприймаєш таку ініціативу?

Думаю, що в такому випадку частина держслужбовців купить собі друге авто. Ситуація не зміниться. А якщо номер специфічний і лише з літер складається? А якщо у людей термінова потреба, жінка народжує? Це не вихід. Як на мене, то потрібно саме вирішувати проблему із паркінгами. На неправильне паркування має адекватно реагувати і ДАІ, але вони чомусь ігнорують ці проблеми.

У місті не вистачає місць у дитячих садках. Як депутатський корпус міськради планує створювати ці місця?

На Сихові – одному з найбільших спальних районів у Львові уже почалося будівництво нового дитячого садочка. На моєму мажоритарному 16 окрузі є проблема з побудовою дитячого садочка на вулиці Медової печери. Там є закинуте приміщення садочка. Минулого року там уже почали робити ремонт. Будувати нові садки – це вихід, але він економічно неможливий наразі. Тому будемо шукати садочки, де є суборендарі й вивільняти приміщення від них. Для мене є цікавим лише питання, яким чином у приміщеннях садків з'явилися суборендарі.

Нещодавно у Львові розгорілися скандали через мережу закладів "!фест", до складу якої входить "Криївка". Також був скандал навколо "Старгорода"...

"Криївка" - це заклад, що притягує до себе багато туристів. Відповідно, якщо місто розвивається у сфері туризму, то такі заклади повинні існувати. Проте, на мою думку, поганим є те, що там вживають алкоголь, бо це викривлює образ про визвольну боротьбу. Там при самому вході відвідувачам наливають 50 грам алкоголю. А є вислів ще з 1940-років "Борці за волю не вживали алкоголю", також відома цитата "Геть алкоголь з українських сіл та міст", якою закликали до боротьби з вживанням алкоголю. Я думаю, що керівникам цих закладів варто взяти собі на озброєння ці вислови й продовжувати ту лінію, що вели повстанці ще тоді. Думаю, що від цього клієнтів би менше не стало.

У "Старгороді" була ситуація із публічним вбивством тварин з танцями навколо їхніх трупів. Але, наскільки мені відомо, цей заклад користується попитом. Туди ходить багато людей. Тому тут проблема в культурі поведінки людей і з якою метою вони туди йдуть. Скаргу на цей заклад про вбивство тварин написав громадянин Німеччини. Такі речі створюють Львову репутацію міста, що вбиває тварин.

Ти є членом молодіжної комісії розвитку спорту та оздоровлення. Чим займається ваша комісія? Які ти бачиш шляхи розвитку молоді міста?

Основні наші функції – це підтримка молодіжного кредитування. На нещодавній сесії ми затвердили 4 мільйони гривень на це кредитування. Ця програма дає можливість молоді взяти кредит на житло під 3% річних. Звичайні іпотечні кредити дають зараз під 20% річних приблизно. Тому вигода дуже помітна.

По місту за рік встановили близько 50 спортивних майданчиків. Майже усі заходи, які проводить Пласт ми підтримуємо.

Нещодавно у кількох міських трамваях встановили безкоштовний вай-фай. Невже це те, чого найбільше потребує місто?

Вай-фай був встановлений за кошти електротрансу. Це зроблено у вигляді експерименту. Суть у тому, щоб трамваї змогли представляти якусь конкуренцію маршруткам. Перший трамвай, у якому з'явився вай-фай – це трамвай №10, що їздить від залізничного вокзалу до студентських гуртожитків. Поки студенти будуть їхати трамваєм до місця проживання вони зможуть безкоштовно посидіти в інтернеті, підготуватися до занять і при цьому оплатять проїзд саме у електротрансі, де минулого року були проблеми із виплатою заробітної платні своїм працівникам.

Віриш у те, що можна перемогти за тими правилами, які встановлюють політичні опоненти?

Ні для кого не секрет, що те, що ми зараз маємо у Верховній раді – це є значно меншим від того, що ми реально отримали. На Львівщині ми могли за усім вслідкувати й тут ми домоглися того, щоб пройшли опозиційні сили. Тобто люди можуть чогось досягти. Яскравим прикладом була Помаранчева революція. І суть не у результаті, а у самому явищі самоорганізації. Тому ми віримо у чесний сценарій перемоги. І от коли люди не бояться, тоді державі стає важко з ними боротися. Наша держава ж не хоче, щоб її любили й поважали. Вона хоче лише того, щоб її боялися. Тому наша міліція фінансується більше, ніж армія. Тому працівник "Беркута" отримує більше грошей, ніж учитель чи лікар.

Що ти називаєш державою?

У даному контексті під державою я маю на увазі теперішню владу. Тобто режим політики Януковича, "Партію регіонів" та її ставлеників. Адже у їхніх руках зосереджені усі важелі правління країною.

Скільки часу забирає робота депутатом?

Спеціальних замірів я не робив. Робота постійно забирає час – то мешканці подзвонили, то передсесійна підготовка, робота у комісії, громадські слухання. Щодня це мінімум 3-4години.

Як відреагували викладачі й твої одногрупники на те, що ти став депутатом? Можливо стало легше навчатися?

Більшість моїх одногрупників були моїми виборцями. Вони мені допомагали під час виборчої кампанії. Пам'ятаю, як уже після виборів, коли стало відомо, що я переміг, приходжу на пару, а усі одногрупники мені зааплодували й подарували кубок з привітальним написом. Викладачі почали ставити до мене вищі вимоги, ніж було раніше.

Чи пропонували якісь бізнесмени тобі щось пролобіювати у міськраді?

Ні, таких випадків не було. А якби й було, то вони би отримали дуже негативну відповідь, бо я не люблю такі речі.

Чи є у міськраді якась дідівщина?

Ні. Я такого ніколи не помічав. Ми між собою усі друзі й товариші й спільно робимо одну справу.

Чи довелося від чогось відмовитися задля депутатства?

Так. Раніше я мав достатньо часу для заняття боксом. Зараз на це просто не маю часу. Це сумно, бо тягне, але реально не вистачає можливостей.

Чи будеш брати участь у наступних виборах?

Так. Я би міг піти в депутати на ще одну каденцію. Але, якщо у нашій партії буде хтось, хто зможе краще представити партію на цьому окрузі, тоді я поступлюся округом.

Цього року ти закінчуєш університет, у майбутньому будеш одружуватися, треба буде заробляти гроші. Чи багато роботодавців захочуть брати на роботу людину, що багато часу витрачає на депутатство?

Багато колег депутатів поєднують роботу й депутатство. Зараз є загальна проблема працевлаштування. Буду намагатися працювати по спеціальності. Спершу треба закінчити університет. Є низка варіантів.

Чому пішов саме у "Свободу", а не у молодіжний "УДАР" чи націоналістичний "РУХ"?

Я би не хотів критикувати інші політичні організації, але позиціонувати себе, як молодіжна організація – це не означає бути молодіжною. Я уже говорив, що у "Свободі" я побачив дію, а не слова. Зараз для мене партія – це своєрідна родина. Ми усі члени великої сім'ї. Не думаю, що у інших політсилах є така ж ситуація.

Зараз ви читаєте новину «"Наша держава хоче лише, щоб її боялися", - наймолодший депутат Львівської міськради». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі