У столиці показали красунь зі всієї України в інвалідних візках. З 15 до 29 червня в Національному музеї Тараса Шевченка діятиме фотовиставка "Нескорена краса".
"Ідея прийшла півроку тому, коли я стала переможницею на Всеукраїнському конкурсі краси серед дівчат на візках. Подумала, чому б не показати красу дівчат завдяки фотопроекту, - розповідає 24-річна Оксана Кононець, організаторка виставки. - Шукала спонсорів, команду. Практично всіх учасниць знала особисто до проекту. Хотілося показати нові обличчя.
У візку пересуваюсь вже 5 років. Я випала з 5-го поверху. Після цього кардинально змінився спосіб життя. Деякі друзі відвернулися, тому з'явилися нові. З'явився сенс життя. До травми я просто жила. Без конкретної цілі. Зараз хочу самореалізуватися. Зайнялася моделінгом".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Очі - глибокі, сумні, мужні" - Україною мандрує фотовиставка бійців
Сфотографуватися у незвичних яскравих образах згодилося 12 жінок різного віку. Кожну показали на 2-х знімках.
До фотографій на візку під'їжджає білявка у червоній сукні. Їй допомагає подруга.
"На знімках у мене романтичний, закоханий образ, - показує на себе 42-річна Олена Котляренко з Чернігова. На світлині вона сидить у білій сукні, схожій на весільну. Тримає прикрасу у руці. - 18 років тому я пірнула у воду і зламала шию. До цього була одружена 5 років. Розлучилася. Коли отримала травму, колишній чоловік до мене повернувся. Піклувався про мене. І ми до сих пір разом. Завжди намагалася бути красивою для чоловіка, щоб на інших не задивлявся".
"Я президент благодійного фонду для молоді з інвалідністю "Юніті". Напевно, багато хто вважає досягненням те, що я в колясці і побудувала сім'ю, - каже киянка Валентина Сухарь, 31 рік. - У столиці дуже складно бути активною, пересуватися містом. Однак мені допомагають чоловік і друзі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За збірну України зіграли інваліди АТО, які першими перетнули кордон по безвізу
З народження маю ДЦП. До операцій не вдавалася, бо допомагають у 5%. Мені пропонували вживити нейростимулятор. Він допомагає налагодити роботу імпульсів, які йдуть від мозку до м'язів і дозволяють правильно рухатися. Але я відмовився. Вирішила зайнятися фізичною реабілітацією.
Багато моїх знайомих, які в інвалідному візку, вважають, що вони не гідні будувати сім'ю. У мене немає таких бар'єрів. Докладала усіх зусиль, щоб виглядати ефектно. Завжди були шанувальники. Ось уже 6 років заміжня. Поки дітей не маю, але хочу трьох. Не впадати в депресію мені допомагає бажання допомагати іншим. Коли роблю щось для таких, як я або ж ще в гіршому стані, мене це надихає".
8 
79692
Коментарі