Уляні Сватковській із села Ціпки Гадяцького району Полтавщини було вісім років, коли почався Голод. У родині було четверо дітей - троє сестер і брат Іван, який народився 1933-го.
"Сім'я маминої сестри Палажки вся вимерла. Мати зайшла в хату, а вони всі долі лежать - дядько, тітка Палажка і троє синів. А в головах листя буряка. Мабуть наїлися і повмирали, - розповідає Уляна Лаврентіївна. - У нашої матері молоко пропадало. То брата коров'ячим годувала. Вони його старалися зберегти, щоб вижив, бо всі дівчата, а це перший синок.
Їсти дуже хотілося, а нічого не було. Вночі батько приходив і питав: "Чи всі ще дітки живі, не повмирали?". Слава Богу, була в нас корівка. Вона голод помогла пережити".
Під час Голодомору 1932-1933 років найбільше постраждали колишні Харківська і Київська області - теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська. На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення там перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.
Повна версія спогадів Уляни Сватковської
7 
79692
Коментарі
3