Сумчанка Лариса Лазоренко, 30 років, вирішила поміняти квартиру. Звернулася до агентства нерухомості.
— Дали мені телефон, — згадує жінка. — Одразу вразила вартість. Середня ціна на однокімнатні — 40 тисяч доларів. А цю продавали вдвічі дешевше. Чоловік, що представився Миколою, показав житло. Мамі воно не сподобалося. Там ремонту років 20 не робили. Не було каналізації. Газ опломбований. Продавець квапив із завдатком і оформленням квартири. Казав, є інші покупці. Показав довідку з ЖЕКу, що тут ніхто не прописаний. Вже в нотаріуса виявилося, що Микола — не господар житла. Його продавала якась дівчина.
Квартиру Лазоренко придбала. Пішла в ЖЕК. Там їй сказали, що попередні мешканці заборгували за газ, світло і воду 4700 грн. Тому все відключили. А в дверях знайшла записку: у приміщенні були два випадки туберкульозу, без дезінфекції не заходити.
— У санстанції мені розповіли, що там жили п"ятеро чоловік — брат, що приніс туберкульоз із тюрми, сестра, яку він заразив, її чоловік і двоє дітей. Ніхто не працював. Сімейство виїхало в село Терешківка поблизу Сум. Повідомили, що дезінфекцію зроблять безкоштовно, треба тільки винести меблі. Але підлогу доведеться знімати, бо паличка Коха довго зберігається у деревині.
Лазоренко пішла в агентство. Довго сварилася. Врешті директор пообіцяв повернути $200. Посередник — ще $400. Жінка написала заяву до прокуратури. Але в порушенні кримінальної справи відмовили.
У тубдиспансері кажуть, що хворі мають попереджати про переїзд. Але більшість із них люди соціально неблагополучні, лікуватися не хочуть. Про оточуючих не турбуються. Тому й не повідомляють, що переїжджають.
Коментарі