3 квітня у Києві попрощались з легендарним "Годзилою", молодшим сержантом 17-го батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 49-тирічним львів'янином Дмитром Годзенком. Боєць загинув 31 березня о 6 ранку у селищі Зайцеве на Донеччині. Міна бойовиків залетіла у будинок, де перебували військові. Наступного дня 17-й батальйон мали вивести звідти, президент України підписав закон про демобілізацію четвертої хвилі призовників.Друг Годзенка, волонтер та радник Міністерства оборони 43-річний Василь Будик поділився з Gazeta.ua спогадами про загиблого героя.
- Годзила був людиною, яка легко зі мною ходила на той бік, коли у нас були зустрічі на "нейтралці", - розповідає Будик. - Він зі своїми хлопцями прикривав такі зустрічі. Діма залишив бізнес та поїхав захищати країну. Це один з кращих солдатів, яких я зустрічав на цій війні. Ми познайомились на початку 2015-го року. У лютому під час спецоперації у мене була зустріч на нейтральній території ближче до позицій терористів. Я мав зустрітись з представниками того боку. Приїхав до наших хлопців і спитав, хто може мене прикрити. Вийшов Годзила та ще декілька людей. Перше враження: він такий об'ємний і не поміщався в машину, якою ми їхали. Я розумів, що якщо нас накриють вогнем, то він може дуже серйозно постраждати, бо він величезний. Перша думка у мене була: "Як він буде вискакувати з машини?" Складно було йому там розміститись.
Ми представників того боку ще не знали: хто, що, яка провокація може бути. Діма з хлопцями зайняли позицію у 50 м за мною. Це було ближче до блокпосту бойовиків, ми бачили снайперів. Вони зайняли там позиції, а наші хлопці - у полі на відкритій місцевості. Переговори тривали 2,5 години, було холодно. Але ніхто з хлопців навіть не пожалівся. Всі розуміли, що це необхідність.
Кажуть, що його поважали навіть бойовики. Чому?
- Годзилу поважали сепаратисти, тому що він ніколи не дозволив собі порушити слово честі. Для нього честь була вища за життя. Якщо він давав слово навіть ворогу, то виконував його. Там, де він знаходився, категорично не допускались провокації щодо мирного населення. Навіть по дурості. Навіть після чуток про Барні (капітан поліції полку спецпризначення "Миротворець" Олександр Ільницький, який загинув у січні 2016-го у Зайцевому під час провокації бойовиків, яку вважають засідкою - Gazeta.ua) він йшов до людей, роздавав продукти. Людина з великою душею, яка жодного разу не була замішана у контрабандах, хабарництві, тобто не брала участі у будь-якому беззаконні.
Діма з хлопцями організував там відновлення житла мирного населення з того боку. Це саме його ініціатива була. Хлопці робили це у вільний час і фактично за свій рахунок.. Треба було домовитись про припинення вогню на цій ділянці, Годзила виходив та домовлявся. Трохи допомагали волонтери.
Як ставились місцеві жителі до українських військових через це?
- В очах місцевого населення ми були фашистами, а тут ті фашисти прийшли та роздають їжу, відновлюють житло, допомагають кормом для тварин. Ставлення людей змінювалось докорінно. Це були не слова, а дії, які дозволяли вживу побачити, що ми прийшли не захоплювати, а ми на своїй землі. І на відміну від терористів не знищуємо, а відновлюємо. Якщо були загиблі ополченці, Годзила передавав особисто тіла 200-тих (загиблих - Gazeta.ua). Без будь-яких умов. Якщо була можливість їх вільно передати, то він сам виїздив.
Улітку 2015-го Годзенка поранило під час мінометного обстрілу. У нього було важке поранення у спину, проте після лікування повернувся назад на службу.
- У Діми було два поранення, - розповідає Будик. - Однак після цього він повернувся назад воювати. Ми ще жартували, що він настільки великий, що якщо поруч щось падає, то він обов'язково це зловить. На жаль, це вже не жарт, так і сталось. Ми 30 березня зустрілись увечері. У Зайцевому готували евакуацію родини з лінії вогню. Ми перетнулись, обійнялись, поговорили. А вранці його не стало. Вони спали у будинку, готувались до ротації, передавали позиції. Та їх накрили. Діму поранило осколком у черевну порожнину. Подробиці у хлопців я не питав.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Будьте прокляті ті, хто кинув цю міну" - у Києві поховали загиблого героя "Годзилу"
21 березня президент України підписав наказ про нагородження Дмитра Годзенка орденом "За мужність" III ступеня. Це була його перша державна нагорода. Він також отримав недержавне звання Народний герой України, медаль від УПЦ КП "За жертовність і любов до України" та нагрудний знак "Гідність і честь" від "Союзу ветеранів і співробітників силових структур України "Звитяга".
3 
79692
Коментарі
2