Православна церква згадує 24 липня чудо великомучениці Євфимії Всехвальної.

Євфимія була дочкою християн - сенатора Філофрона і Феодосії. Постраждала за Христа в місті Халкідоні, розташованому на березі Босфору, навпроти Константинополя, за часів імператора Діоклетіана - близько 304 року.

 

Завдяки палкій молитві, Євфимія змогла витримати муки, залишаючись живою і неушкодженою. Тоді її засудили на поживу звірам у цирку. Перед стратою свята стала просити, щоб Господь сподобив її померти. Жоден звір, випущений на арену, не кинувся на Євфимію. Лише одна ведмедиця завдала їй невелику рану на нозі, з якої вийшла кров, і свята великомучениця Євфимія негайно померла. Стався землетрус, стражники і глядачі від страху бігли, так що батьки святої змогли взяти її тіло і з честю поховати недалеко від Халкідона.

Згодом на могилі великомучениці Євфимії звели величний храм. У ньому в 451 році відбувалися засідання IV Вселенського Собору, під час яких свята чудесним чином ще раз стала свідком і сповідницею православ'я.

На Вселенський Собор зійшлися 630 представників з усього християнського світу. На засіданнях обговорювався догмат Православної Церкви про природу Боголюдини Ісуса Христа. Єретики монофізити ж стверджували, що в Христа не було людської природи, а була тільки одна божественна.

Побачивши безрезультатність спроб єпископів правильно сформулювати догмат про Боголюдську природу Христа, вирішили надати рішення церковного спору Святому Духу - посередництвом великомучениці Євфимії. Два свитки з варіантами рішень щодо сповідання віри поклали в раку святої в присутності імператора. Після цього учасники собору закрили гробницю, приклавши до неї імператорську печатку і поставили варту на три дні. Протягом цього часу єпископи постували та посилено молилися.

У призначений час раку з мощами відкрили - і всі присутні побачили явне диво. Сповідування, написане православними, свята Євфимія тримала у правиці, а єретичне сповідання лежало біля її ніг. А далі сталося ще більше диво - свята підняла руку і вручила патріарху сувій.

Вважається, що це чудо стало свідченням істинності православ'я, після чого багато єретиків покаялися і схвалили православне сповідання. Незабаром собор був закінчений прийняттям православного догмату про Боголюдство Христа.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 24 липня вшановують святу, яка прославилася помстами за чоловіка

Також цього дня поминають мученика Кіндея Сідського, що був пресвітером у селищі Сіди в Памфілії. За часів імператора Діоклетіана був засуджений на спалення за сповідання християнства.

Святий Кіндей залишався і на багатті непохитним воїном Христовим і, навіть охоплений полум'ям, знаходив сили закликати присутніх пізнати правдиву віру і благодать Господню. У цей час вибухнула сильна гроза, і злива загасила багаття. Коли буря вщухла, святий мученик тихо помер. Присутній при його мучеництві язичницький жрець чув проповідь мученика і увірував разом зі своєю дружиною в Христа. Вони і поховали тіло святого.

Фото: Ольга Стенько

Святий преподобномученик Никодим народився в Албанії в місті Ельбасан у християнській родині. В дорослому віці став багато спілкуватися з мусульманами та піддався гріху - відмовився від християнства і прийняв мусульманську віру. Навіть дітей своїх, нікого не спитавши, потурчив (навернув до турецької віри - мусульманства. - Gazeta.ua). Останнього сина родичі встигли сховати на Афоні. Попрямувавши туди, щоб силою забрати дитину, Никодим несподівано був вражений подвижництвом афонських ченців. Вирішив покаятися у відступництві та спокутувати гріх.

Три роки день і ніч оплакував він свою боговідступництво, виснажуючи плоть постом і всілякими аскетичними подвигами. Нарешті, почувши від старців, що хто відрікся Христа перед людьми, тому дуже корисно сповідати Його знову перед ними, зважився неодмінно спокутувати гріх свій страдницькою кров'ю. Тож пішов Никодим зі Святої Гори до Албанії, на свою батьківщину. І там урочисто перед знайомими турками сповідав Христа істинним Богом, а Магомета принизив. За що місцевий паша наказав скинути мученика з високої гори. А коли наступного дня Никодим прийшов неушкоджений, йому відтяли голову. Сталося це у 1722 році. І донині мощі святого мученика Никодима Албанського залишаються нетлінні.

Преподобний Никодим Ватопедський (Афонський), якого також згадують цього дня, був старцем і по Христі наставником в любомудрії божественного Григорія Палами - відомого візантійського богослова, теоретика-ісихаїста.

Мученицький подвиг, подібний до Никодима Албанського, вчинив і преподобний мученик Нектарій. Народився у Малій Азії у християнській родині у 1800 році, 17-річним втратив батька. Щоб прогодувати родину, найнявся пасти верблюдів до багатого пана. Був оманою спокушений ним перейти до мусульманської віри. Дізнавшись про це, від Нектарія відреклася рідна мати. Шкодуючи про свій вчинок, юнак пішов на Афон. Де провів декілька років у жорсткому пості. Був пострижений у ченці та оголосив про бажання здійснити мученицький подвиг во ім'я Христа. Попри застереження святогорських старійшин, пішов до рідного селища, де проголосив себе християнином.

Не піддавшись на численні вмовляння місцевого судді, правителя, а також багатіїв, залишився непохитний у своїй вірі. Після катувань Нектарію відтяли голову. Сталося це 21-му році життя юнака, 11 липня 1820 року. Пам'ять його православна церква східного обряду вшановує 24 липня.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церковне свято 23 липня - кого сьогодні вшановуємо

 

Також сьогодні вшановують пам'ять преподобного Аркадія В'яземського, який мирно віддав душу Богу у 1077 році. Мощі преподобного обрели 11 липня 1677 року, цю дату і призначили для вшанування його пам'яті.

Новомученик Іларіон (в миру Володимир Троїцький) народився у 1886 році в Московській губернії. Здобув духовну освіту, відомий в церковних колах своєю науковою діяльністю. На той час став наймолодшим в Російській Імперії архімандритом та професором. За радянської влади в Москві боровся проти церковного руху обновленців. За що його неодноразово кидали до в'язниці та відправляли у заслання. Коли завершувалося його заслання на Соловках, владику приговорили до 3-річного заслання в Казахстан. Під час етапування преподобний Іларіон захворів на сипний тиф та помер у тюремній лікарні 28 грудня 1929 року. Набуття і перенесення мощей владики відбулося 24 липня 1999 року. Канонізований у 2000 році.

Про преподобного Лева Мандрського відомостей практично немає. Однак, його ім'я зустрічається в церковному іменослові цього дня.

×