"Ну як?! Бачили? Бачили?! Ви мене бачили?!! — збуджений Віталій Бондаренко, 19 років, звертається до перехожих, аж підстрибуючи від захоплення. — Я переліз з одного мосту на другий! Можу повторити хоч зараз!"
Друзі намагалися втримати Віталія під руки. Його очі блищали, а слова були плутаними.
З настанням тепла пішохідний міст на Труханів острів став місцем прогулянок молодих шибайголів. Хлопці вилазять на конструкції-"розтяжки", піднімаючись на 40-метрову висоту мостових підпор. У неділю вслід за ними полізли й дівчата — лише прижмурювали від страху очі. Кажуть, висота — як на 14-поверхівці. Найскладніше під час прогулянки не захекатися на підйомі, бо тоді втрачаєш рівновагу.
Я хотів усім показати
Лише за одну годину минулої неділі на найвищій точці мосту "ГПУ" нарахувала 12 екстремалів. До молодих приєднуються й старші. На вузеньке з"єднання розтяжок з неприхованим задоволенням вилазив 40-річний чоловік.
Кажуть, нагорі розмовляти важко: емоції переповнюють. Тому спілкуються своєрідними "криками душі" — нерозбірливими вигуками. 23-річний Юрій Попко вважає, що ближче до хмар люди мають розуміти одне одного за поглядом.
— Ми з Льохою залазимо вдруге. Трохи боїмося, але страху показувати не можна. До цього був з дівчиною рівно рік тому. Злізли з мосту, в мене такі відчуття радості, аж трусить. А вона дивиться на мене: "Ты чо, больной?", — вирячивши очі, перекривляє знайому Юра.
Обидва хлопці кажуть, що абсолютно не ризикують. Вони працюють монтажниками на будівництві. Ще в п"ятницю сиділи на 34-му поверсі нової київської висотки. Пішохідний міст порівняно зі 100-метровим будинком для хлопців — "не висота".
— Я хотів усім показати, що можу піднятися на міст, — каже Юра. — Якщо тут побував раз, то свободу хочеться відчути знову й знову.
Екстремали кажуть, що висота — як іноземна мова, забувається без практики. Бувалі пригадують перші спроби видертися на міст і заливаються сміхом. Мовляв, перший раз було дуже страшно. Потім 2–3 дні "перло" від ейфорії. Тоді можна лізти знову.
Стверджує, що залазив на міст семирічним
На мосту є два неписані правила: не підходити до підпор п"яним, не лізти на верхотуру вночі. Внизу вода, темно, висота непомітна, притупляється відчуття небезпеки... Крім того, легко можна оступитися. Кореспонденти "ГПУ" спробували підкорити висоту, але це виявилося непросто. Дивлячись знизу, міст здається не таким вже й високим, та ступивши кілька кроків без страховки, починає сильно калатати серце. Вмить зникає рівновага.
Хлопці, які облюбували це місце ще позаторік, розповіли: раніше біля залізних огорожок постійно стояли міліціонери — "ганяли екстремалів". Потім міліції не стало, а огорожу хтось справно намазував солідолом.
— По ньому ми й впізнавали один одного. У кого вимазані футболка і руки — той точно був нагорі, — пригадують.
Найменшому "висотникові", якого зустріли кореспонденти "ГПУ", всього вісім років. Він стверджує, що залазив на міст минулого року, семирічним.
За п"ять годин мостом не пройшов жоден міліціонер. Чому зараз не відганяють любителів гострих відчуттів? У прес-службі МВС Києва "ГПУ" відповіли, що це — проблема батьків. Колись у міліції існував батальйон для охорони мостів, але його розформували п"ять років тому. З того часу на пішохідному хазяйнують молоді сміливці. Про випадок самогубства на мосту влітку 2003 року не згадують. Кажуть, той був не з їхніх.
Простояв п"ятдесят років
Пішохідний міст, який поєднує Правобережжя з Трухановим островом, був збудований у 1956 році. Його довжина сягає 426,4 м, ширина — 7 м. Висота пішохідної частини мосту над Дніпром — 26 м.
1 
7644
Коментарі