Аспірантку пограбували біля школи

ПОЗАМИНУЛОГО вівторка невідомий пограбував увечері на вулиці аспірантку Національного університету ім. Шевченка Оксану Пономарьову, 36 років.

Жінка поверталася з роботи додому, о пів на шосту вечора йшла вулицею Щербакова. Коли проходила повз школу N27, зателефонувала чоловікові з мобільного телефону "Нокія-7370". Розмовляла кілька хвилин, а коли завершила розмову, не сховала мобілку до сумочки, тримала її в руці.

— У нашому мікрорайоні біля школи завжди темно, ліхтарі ніколи не світять. Раптом мене схопив за руку якийсь молодик, і неголосно сказав, щоб я віддала телефон, — розповідає "ГПУ" Оксана Пономарьова.

Жінка не злякалася, відповіла грабіжнику, що не віддасть мобілки. Тоді той почав виривати телефон, збив Оксану з ніг, повалив її на землю. Вона почала кричати.

Усю сцену сутички бачили двоє охоронців, які постійно чергують біля входу до сауни, що розташована навпроти 27-ї школи. Вони стояли, курили, але допомагати не поспішали. На крик прибіг молодий чоловік, який повертався із п"ятирічною донькою з дитсадка. Він залишив дитину, а сам почав битися з нападником.

— Я лежала на землі, тримала грабіжника за ногу. Злочинець дістав газовий балончик, бризнув з нього на захисника. Той відпустив нападника. Зловмисник спробував дременути, але я вчепилася за штанину. Він рвонув, аби втекти, і брюки злізли до колін. Так і побіг зі спущеними до колін штанами.

Невідомий чоловік, який допоміг Оксані, зізнався їй, що вдарив грабіжника ножем у груди. Аспірантка прийшла додому і відразу ж викликала міліцію. Через п"ять хвилин приїхало дев"ятеро міліціонерів. Жінку відвезли у відділок, склали протокол. Порекомендували пройти судмедекспертизу (в Оксани були сильно розбиті коліна і травмовані м"язи на руці).

Грабіжника дотепер не затримали. До лікарень чоловік із ножовим пораненням не звертався, кажуть міліціонери. Оксана Пономарьова говорить, що добре розгледіла нападника. На вигляд йому приблизно 25 років, середньої статури, зріст — 175–180 см. Був одягнений у світло-сірі брюки, зелену куртку, на голові мав кепку.

— Після того випадку в мене вселився якийсь постійний страх. Я всього боюся, але найбільше — за свою дитину, — каже Оксана.