"У Росії ГУЛАГ - символ порядку і стабільності в країні" - історик

У Росії планують заохочувати туризм у колишні зони ГУЛАГу. Відповідний проект було схвалено на колегії міністерства у справах підприємництва та розвитку туризму республіки Якутія. Для туристів планують "переобладнати" табори Дальбуду НКВД і Янстроя на річках Ольчан та Ільнекан і табори на Сендученському родовищі ауропігментів. Місцевий міністр підприємництва та розвитку туризму Катерина Корміліцина вважає, що сьогодні ГУЛАГ має всі шанси стати візитною карткою для залучення туристів, об'єктом наукових досліджень та екскурсійних поїздок. Для більшості росіян тоталітарний період у історії залишається білою плямою у знаннях і свідомості, вважає історик Леся Бондарук з Луцька. Тому, з руслі путінської пропаганди, вони його сприймають як символ порядку і стабільності в країні, які, вважають, панували в СРСР.

Чи є різниця у сприйнятті ГУЛАГу росіянами і українцями?

Так. У нас ГУЛАГ асоціюється передусім із репресіями. Із цим місцем пов'язана ледь не кожна сім'я в Україні. Немає такої родини, де б дід, брат, сват, дядько або тітка не мали причетності до сталінських і пізніших радянських репресій. Немає сім'ї, де хтось би не був вивезений чи ув'язнений. 

У Росії я перше здивувалася культивуванню образу ГУЛАГу, коли 2003-го поїхала на Соловки. Це були дні пам'яті, які традиційно відбуваються в серпні. Там були українці, росіяни, білоруси, представники інших національностей. Увечері кожна з національних груп організовувала свій захід. Українська влаштувала вшанування пам'яті, згадувала про своїх людей, які там загинули, про події на Соловках. А коли ми прийшли на вечір, який зробив московський "Меморіал" - я отримала великий шок. То були пєсні і пляски. Не дуже чіпало їх, що там би варто було всплакнути. Наші всі повиходили з того вечора. Я лишилася, мені цікаво, було чим закінчиться. Але одна русская бабушка з "Меморіала" повертає голову і каже мені: "О, хохлушка, и ты спой!". Я кинула: "Щас, спою", - і вийшла.

Звідки таке відмінне ставлення?

Психіка російської нації дуже покалічена. Дуже малий відсоток адекватних російських громадян. Решта - страждають такою психічною хворобою, як "совкізм", пострадянський синдром. Ця більшість вихована політикою Путіна. Вважають, що "в ГУЛАГу карали тих, хто був винен", бо так треба було. ГУЛАГ - символ порядку і стабільності в країні, до якої вони так прагнуть. 

Є частина свідомих росіян, які працюють у "Меморіалі", Центрі Сахарова, просто досліджують ці питання. Для них це трагедія. Намагаються збирати якомога більше інформації, систематизувати її, поставити історично все на свої місця. За часів Єльцина зробили в цьому напрямку дуже багато. Для цих людей пам'ять про ГУЛАГ, табори - щеплення від цього "вірусу совку".

У ГУЛАГу створять туристичний атракціон чи історичний комплекс, як вважаєте?

Це вже не перша спроба перетворити ГУЛАГ на центр туризму. Бачила репортажі про ресторани у вигляді бараку, в табірній стилістиці, за колючим дротом. Це вибрики хворобливої уяви імперських путіністів, які не мають стосунку до історії. Зомбована пропагандою більшість сприйме це як метод заробляння грошей, така собі екзотика. 

Якби робилося детальне правдиве висвітлення історії - в музеєфікації таборів не було б нічого поганого. Але при сучасному політичному правлінні в Росії це не можливо. Бо всі громадські неурядові, науково-дослідницькі групи, які працювали над вивченням історії радянських репресій, в Росії вже згорнули свою діяльність або пішли в підпілля - їх почали мітити штампом "іноземний агент", бо користувалися ґрантами. Ті, хто зараз під прикриттям влади намагається культивувати ГУЛАГ, - працює на нагадування про "сильну руку" Сталіна.

Треба ще один важливий факт пам'ятати: дуже багато концтаборів сьогодні продовжують виконувати свої прямі функції. Залишилося багато інфраструктури, яку використовують. Там і зараз є політичні в'язні. Для Росії сьогодні історія ГУЛАГу - це реальність. Для дуже невеличкої кількості людей це - вшанування історії і вивчення, для більшості - повернення до неосталінізму.

Хто ті люди, що протистоять такому трактуванню нашої недавньої історії?

У Пермі, Комі, інших регіонах Сибіру, Карелії, де були розташовані табори, ситуація інша. Там - багатонаціональний склад населення і є люди, які то пережили і пам'ятають. Вони теж отримали це щеплення від повторення історії в майбутньому.

Це - "Сибірські республіких", які належать до Російської Федерації, не російські території. У цих місцевостях багато людей абсолютно не погоджуються з тим, що вони росіяни. Я говорила з такими, коли їздила на Біломорканал, також - у в Карелії,. Мені казали: "Ми карели, місцеве населення. У нас діє рух за визволення від Росії". Офіційна політика активно приховує національно-визвольний рух народів Росії, і зокрема - народів Сибіру. Так от, у республіці Комі було видану серію унікальних дослідницьких збірників документів, аналітики по тоталітарному періоду.

Але є теми, які росіяни воліють не зачіпати - наприклад, значення українського руху в таборах?

Адекватні дослідники визнають провідну роль українців у ГУЛАГівських повстаннях, які призвели до його розпаду. 2004-го на конференції з нагоди 50-річчя Кенгірського повстання я і ще одна українка мали доповідь, були білоруси, литовці. Зараз такі конференції неможливі. Микола Формозов, професор Московського університету, який організовував це тоді, із жовто-блакитною стрічкою виходив на останній масовий мітинг на підтримку України, проти війни. Зараз організувати наукову конференцію, яка б давала об'єктивну картину, вони не можуть - через офіційну політику Кремля. Нам же, оскільки така можливість є, необхідно у школах вивчати історію ҐУЛАҐу - це буде щеплення від тоталітаризму в майбутньому.

Підняті українцями повстання розвалили ГУЛАГ

Повстання в таборах ҐУЛАҐу 1953-1954-го заклали початок до реорганізації табірної системи. Політичні в'язні в радянських концтаборах гуртувалися за національною ознакою. З українців найбільше мали військовий досвід - були членами ОУН і УПА. Вони завжди об'єднувалися і були в цьому прикладом для інших. Бунтівники добилися, що номери замінили іменами-прізвищами. Дозволили частіше листування – щомісяця, а не двічі на рік. З в'язнями почали більше рахуватися. Наступного року було Кенґірське повстання. 25 червня 1954-го норильський Ґорлаґ закрили. А 1956-го почався масовий перегляд справ. Тоді позвільняли багатьох людей, декому вдвічі скоротили терміни. Грузинський письменник Чабуа Амеріжбі, що брав участь у бунті, сказав: "Норильське повстання було повстанням українців, литовців та кавказців проти російських імперіалістів".

26 травня - 4 серпня 1953-го - повстання політичних в'язнів Норильського концтабору розпочали українці.

14 липня 1953-го - Воркутинське повстання. Понад 12000 в'язнів воркутинського табору оголосили бунт.

16 травня - 26 червня 1954-го - Кенгірське повстання політичних в'язнів Степового табору в табірному відділенні Кенгір під Джезказганом, Казахстан. У повстанні брали участь близько 8 000 ув'язнених, більшість з них — засуджені за політичними статтями українці.

×