18-го січня 1654 року на Переяславській раді , раді козацької верхівки на чолі із Богданом Хмельницьким, було узгоджено перехід під протекцію Московського Царства.
З січня 1648 року на східних теренах Речі Посполитої (нині територія України) розпочалася козацька революція, очільником якої став Гетьман реєстрового козацтва - Богдан Хмельницький. Козацтво вимагало розширення своїх прав, але передусім збільшення кількості реєстрового козацтва (що несло службу королю Речі Посполитої).
Уже перші перемоги козацького війська під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями в 1648 р. завдали удару по політичному режиму Речі Посполитої . Намагання польського короля Яна Казимира приборкати козаків призвели до нового спалаху бойових дій у 1649 р.
Зрада кримсько-татарського війська під Зборовом не дала змогу Б. Хмельницькому отримати блискавичну перемогу.
Однак у "Декларації його королівської милості Війську Запорозькому" від 8 серпня 1649 р., яка отримала назву Зборовського договору, визнавалась козацька державність у межах трьох воєводств: Київського, Чернігівського та Брацлавського. На цих територіях встановлювалася козацька адміністрація - вся ця територія поділялась на полки й сотні.
Поразка повстанців під Берестечком загальмували подальші кроки до козацької автономії. За Білоцерківським договором, підписаним 18 вересня 1651р. унаслідок поразки, козацька територія обмежувалась Київським воєводством, а військо — 20 тис. чоловік. На Чернігівщині й Брацлавщині, поновлювалась польська влада й дія адміністрації Речі Посполитої. Однак, умови Зборівського договору було відновлено після перемог козацького війська над поляками під Батогом (1652 р.) та Жванцем (1653 p.).
Після воєннних дій протягом 1948-1954 рр., що досі не отримали серед науковців єдиної дефініці: національно-визвольна війна, козацька революція, україно-польська війна або ж Хмельниччина, життя мирного населення на Правобережжі зазнало величезних втрат.
18 січня 1654 р. було скликано загальну раду, на якій Хмельницький назвав чотирьох потенційних протекторів для Війська Запорізького (козацька держава у другій половині 17 ст.) - польського короля, кримського хана, турецького султана та московського царя. Вибір старшини упав на московського царя Олексія Михайловича. Учасники Переяславської ради підтримали це рішення спільною присягою.Ключовим пунктом у виборі саме Олексія Михайлович було те, що він був православним.
Слід зауважити, що на Переяславській раді не було підписано жодного документу. Документальне затвердження це рішення отримало лише у Березневих статтях (березень 1954 р.). Хмельницький та Олексій I мали абсолютне різне уявлення про "протекцію": московський цар розумів це, як дозвіл на присвоєння територій, оскільки був вихований на азіатській моделі правління. Богдан Хмельницький, який донедавана був підданий європейському двору та вихований на європейській формі юрисдикції, - як тимчасову допомогу у скрутний момент.
Одним із міфів Радянського Союзу був саме міф про Переяславську раду, як акт "возз'єднання України з Росією".
1 
1
Коментарі
1