В ХХ столітті виробилося спільне уявлення про географію і територію України. Суспільство еволюціонувало від пасивного сільського до урбаністичного і мобільного. Останні 30 років причиною соціальних вибухів були не соціальні, а політичні проблеми.
Історик Іван Патриляк в інтерв'ю журналу "Країна" порівняв сучасну Україну з періодом Визвольних змагань.
"У 1917-1921 роках наша громадськість на 80 відсотків складалася з мешканців сіл. Українська інтелігенція була дуже вузьким прошарком у містах, розірваним із селами, — каже він. — Село не розуміло міста. Для нього держава — "земля без хлопа і пана". А останніми були всі міські. Соціальна проблема тоді перевищувала національну".
Зараз соціальні питання не настільки гострі. Впродовж останніх 30-ти років всі великі суспільні вибухи й революції пов'язані з політичними проблемами, наголошує історик.
"Не з підвищенням цін, як було нещодавно в Казахстані, а з відсутністю справедливості, як у Врадіївці (влітку 2013-го у місті Миколаївської області спалахнули протести через зґвалтування, скоєне офіцерами міліції. — Gazeta.uaa), або через мову та вибір напрямку руху на Захід чи Схід. Маємо інший рівень освіченості населення. В Російській імперії було 80 відсотків неписьменних. Української освіти не було, а вчитися російською не бачили сенсу — сіяти хліб це не допомагало", — каже він.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вийшла перша серія документального проєкту "10 Днів незалежності"
Ми вже не сільське суспільство, а урбанізована спільнота. Це дає мобільність, зазначає Патриляк. "У мене в будинку на Позняках 574 квартири. Уявіть, що таке село на 570 хат – десятки гектарів землі. Люди були розосереджені. Зараз сконцентровані на декількох сотнях метрів. Якщо вийдуть з квартир — це вже буде мітинг. Не кажучи про засоби комунікації".
Рівень освіченості, мобілізації міст, кількісний і якісний склад інтелігенції, український адміністративний апарат, армійське офіцерство, чітко окреслені кордони — це все переваги, які ми отримали після 1991-го, каже він.
"Ще в радянські часи з'явилися спільні уявлення про географію і територію України. Це дуже важливо. Коли ми в Києві читаємо, як щось сталося в Ужгороді, — нам це болить більше, ніж коли щось трапилося в Гомелі, хоча це місто за 100 кілометрів. А Ужгород — за 700. Нас у ХХ столітті з'їли, але не перетравили, за словами Вольтера. Імперія змушена була гратися. Приклад — українізація 1920-х. Навіть у найгірші роки Україну не перетворили на федеральний округ. Після Другої світової війни, приєднавши західноукраїнські землі, що ніколи не були у складі Російської імперії, Москва остаточно надірвалася", — підсумовує історик.
Повне інтерв'ю з Іваном Патриляком читайте в журналі "Країна".
Передплатити журнал можна ТУТ.
16 липня 1990 року Верховна Рада Української PCP ухвалила Декларацію про державний суверенітет України і постанову "Про День проголошення Незалежності України". Наступного року внесли зміни в Кодекс законів про працю, внаслідок чого у переліку святкових днів з'явився запис: "16 липня — День Незалежності України". Його відзначили лише раз - у липні 1991-го.
24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення Незалежності України. 1 грудня 1991 року його підтримав народ на Всеукраїнському референдумі. Через це дату святкування Дня Незалежності змінили. 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову "Про День Незалежності України", якою встановила дату 24 серпня.
4 
1
Коментарі