9 червня 1940 року Червона армія дістала наказ розпочати війну на морі проти країн Балтії. Майбутня операція стала частиною радянської окупації.
У документі № 02622 йшлося, що Балтійський флот мав перейти під командування Ленінградського військового округу й бути готовим до виконання бойових завдань уже 12 червня. Мав блокувати узбережжя Естонії та Латвії у Фінській затоці й Балтійському морі, захопити кораблі естонського, латвійського й литовського військових флотів, які перебували на морських базах і безпосередньо в морі.
Також наказувалося захопити торговельний флот і всі плаваючі засоби Естонії та Латвії, щоб перервати морський зв'язок між цими країнами. Надати морську підтримку для вторгнення в естонське місто Раквере.
В естонському місті-порту Палдіскі й столиці Таллінні мав висадитися десант. Йому наказували захопити гавань столиці й гарматні батареї на острові Вульф.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Раатській дорозі фіни знищили 17 тисяч радянських солдатів
Окремо в наказі йшлося про необхідність не допустити евакуації естонського й латвійського урядів, усіх збройних сил і запобігти виведенню активів.
Для воєнних дій проти країн Балтії радянська влада спорядила 435 тис. солдатів, 8 тис. гармат і 3 тис. танків. Уже 15 червня СРСР вдерся до Литви, а радянські військові атакували латвійський прикордонний пост "Масленки". 16 червня відбувся наступ на Естонію та Латвію. Збройні сили країн, окрім деяких частин, капітулювали й були роззброєні. Реакція Заходу на події була стриманою. Дії визнали необхідними для убезпечення від нацистської загрози.
Далі в країнах Балтії розпочалася радянізація, репресії та депортації. Тоді, а згодом і після 1944-го говорили про добровільне входження цих країн до складу СРСР.
Масова депортація литовців, латишів та естонців до Сибіру силами МГБ СРСР розпочалася 25 березня 1949 року. Операція дістала назву "Прибій".
Щоб уникнути паніки серед населення, була таємною. Пізніше радянська влада заявляла, що проводила її з метою викорінення із села куркульства, яке заважало колективізації. Насправді ж боролася з антирадянськими партизанами – лісовими братами й людьми, які симпатизували їм. Депортація других могла значно скоротити базу підтримки лісових братів і дати змогу завершити насильницьку колективізацію, почату ще 1947 року.
У рішенні про депортацію були вказані квоти. З Литви мали вивезти 8,5 тис. родин або 25,5 тис. осіб, з Латвії - 13 тис. родин або 39 тис. осіб, а з Естонії - 7,5 тис. або 22,5 тис. відповідно.
Упродовж 25-28 березня 1949 року до віддалених земель СРСР вивезли 94 779 людей без права повернення на батьківщину.
5 
35413
Коментарі