Іноземці про росіян: "Невдовзі новий Атилла рушить на Європу, якщо не зупинимо його вчасно"

 

Нинішній загарбницький психоз, який панує в Росії, не є чимсь особливим для росіян. Президент Путін не є новим Гітлером чи винятковим явищем в історії нашого східного сусіда. Впродовж багатьох століть Росія за найменшої нагоди нападала на своїх сусідів і намагалася загарбати собі їхню територію. Численні свідчення цього залишили дипломати, письменники, політики та видатні філософи минулого.

У 1691 році австрійський посол у Московщині Корб писав:

"У брехні москвини не мають ані найменшого сорому. Ця нація маю таку ненависть до свободи, що протестує проти всіх благ, які приносить свобода. Москвини так звикли до рабства, що навряд чи коритимуться доброму й мудрому монархові".

Данський посол Й. Юст у 1712 році відмітив небачене хабарництво у Московщині:

"Тут усе обкладено податками. Навіть найвищий суд можна легко купити, заплативши канцлеру Меншикову, з яких цар бере свою пайку".

Французький історик Мішле в середині 19 століття проаналізував причини, які використовують росіяни аби нападати на сусідів:

"Росія, використовуючи європейські ідеї і свободи поширює замішання в Європі. Вона напала на Польщу, ніби обороняючи селян від гноблення шляхтою. Напала на Туреччину, ніби обороняючи політичну й релігійну свободу слов'ян. Своєю пропагандою Росія руйнує моральні й духовні основи кожного народу, що став її жертвою. Московська пропаганда каже нам сьогодні: "Я справжнє християнство", а завтра скаже "Я справжній соціалізм". "Росіяни збудували свою імперію на сліпій дикій вірі у своє месіанство, не звертаючи жодної уваги на жертви навіть серед своїх людей".

Член французького Конвенту Буасі д'Англя в 1795 році сказав:

– Вже 60 років минуло як Московщина поневолила Україну, згодом підбила Грузію, Крим, поділила Польщу. Кажуть, що Московська імперія – це велетень на глиняних ногах, що корупція роз'їдає її, що рабство позбавляє її всякої енергії. Погоджуюся з усім цим. Але чи ця потвора не знищить нас раніше ніж сама загине? Час минає. Московська орда готується. Невдовзі новий Атилла рушить на Європу, якщо не зупинимо його вчасно.

В Радянському Союзі ніколи не друкувалися слова Карла Маркса про Росію:

"Росія стала сильною, бо в майстерності рабства стала віртуозом. Навіть коли вона здобула незалежність від монголів, вона не кинула традиційної ролі раба. Петро І поєднав хитрість монгольсого раба з жорстокістю монгольського володаря, що йому Чингіс-хан заповів підкорити увесь світ. Росія зайшла далеко на шляху до світового панування. Вона стоїть у самому центрі Андріатики. Пізніше кордони Росії простягнуться від Данцига до Трієсту. А оскільки завоювання йде за завоюванням, анексія за анексією, можна вважати, що підкорення туреччини буде лише вступом до завоювання Угорщини, Пруссії і Галичини. Зупинення московських завойовницьких планів є вимогою часу".

Французький маркіз де Кюстін в 1839 році написав книгу "Правда про Росію".Росіяни намагалися завадити її виходу в світ. І було чого:

"Цей народ вважає покору за найвищу чесноту й зберігає тиранію для своїх нащадків. Де інде Івана Грозного вважали б за потвору, що її виринуло пекло й огида до нього жила би в поколіннях. У росіян навпаки: тиранія до Грозного викликала в них подив пошану й любов. Коли він помер, уся нація, включно з дітьми закатованих ним жертв оплакувала його смерть".

І далі продовжував:

"Росіяни вважають державною зрадою заперечення брехні. Історія країни є власністю царя і він змінює її, як хоче: щодня роздає історичні правди, оброблені до вимог того дня. Московська нація є загарбницькою. Вона має надію поширити тиранське панування на інші нації, славу й багатство яких вона сподівається загарбати. Ця надія розважає її в ганьбі, і, щоб змити ганьбу рабства, народ рабів мріє про панування над усім світом. Москвини обожають не імператора Ніколая, а пана нації, амбітнішої за свої володарів".

Книгу Кюстіна було перевидано в Америці в 1952 році. Передмову до нового видання написав посол США в СРСР Бедел-Сміт. Ось що він написав:

"Основа більшовизму є чисто московська. Ленін і Сталін розбудували цю основу на столітніх традиція деспотичного московського самодержавства. Совєтська політика – це подружжя старого московського імперіалізму з молодою комуністичною ідеологією".

У ті роки колишній американський комуніст Чемберлен писав:

"Коли радянський уряд заборонив іноземним кореспондентам відвідувати райони, що голодують, я надибав книжку про царя Бориса Годунова і здивувався, читаючи такі слова: "Годунов думав, що можна побороти чутки про голод мовчанкою. Він гадав, що можна заперечити а надто очевидну правду офіційними запереченнями. Найбільше він боявся, щоб не дізналися про катастрофу за кордоном. Для цього організовував "багаті" походи під вікнами чужих посольств. В 1603 році було заборонено виходити на вулицю в лахміттях. Балачки з іноземцями також були заборонені, щоб хто-небудь не проговорився."

Американець Ф. Войт у 1938 році стверджував:

"Немає найменшого сумніву, що коли росіяни матимуть достатньо військової сили вони спробують завоювати увесь світ, починаючи від встановлення лялькових держав у країнах, що межують з Росією".

У ті роки німець О. Шпенглер писав про сталінський СРСР:

"Большевицьке царство не є державою в європейському розумінні цього слова. Воно складається з пануючої Орди на чолі з Ханом та послушної їм безправної маси рабів. В СРСР не вірять у комуністичні ідеали. Коли одного дня – з міркувань державно-політичної доцільності на смітник буде викинута комуністична фразеологія, тоді в основі СРСР нічого не зміниться".

×