27 січня традиційно вшановують пам'ять євреїв, що загинули під час Голокосту. Цього дня у Києві відбувся IX Щорічний круглий стіл "Українське суспільство і пам'ять про Голокост: наукові та освітні аспекти". Відкрили його представники Посольства Держави Ізраїль та Посольства Німеччини. Ініціатором заходу є Український центр вивчення історії Голокосту.
Протягом дня учасники круглого столу мали змогу ґрунтовно обговорити проблеми історії Голокосту та подискутувати щодо найбільш суперечливих аспектів минулого. Під час тематичних сесій учасники заходу торкнулись питань викладання історії Шоа (так євреї називають Голокост – Gazeta.ua), інтеграції Голокосту та інших геноцидів у загальноісторичний контекст і національну модель пам'яті.
"Відповідно до законодавства ми сьогодні відзначаємо, а не вшановуємо пам'ять жертв Голокосту. На це некоректне слово "відзначення" звернули увагу під час обговорень відповідної постанови у профільних комітетах, але дивним чином це слово з'явилося в тексті… Я називаю це "ходінням по муках" українського законодавства. І це породжено тим, що до роботи не залучають експертів", – зауважує історик Петро Долганов.
За його словами, поспіх у прийнятті постанови "Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру" призвів до неточностей та некоректних формулювань.
Старший науковий співробітник Інститут історії України Національної академії наук Тетяна Пастушенко констатує – сьогодні відбувся певний відхід від радянських канонів відзначення Дня Перемоги.
"Проведення у 2014-2015 рр. в Києві святкових заходів відбувалося в умовах ідеологічного та відкритого збройного протистояння України з Росією. Головною новацією тих заходів можна вважати відмову від наративу "Дня перемоги", який не залишає місця для дискусії про трагічний досвід війни. Разом з тим, у зоні замовчування залишилася пам'ять про Голокост. Фактично й досі існують межі радянського дискурсу про Велику Перемогу, де 9 травня асоціюється із бойовими діями, а не з визволенням концтаборів", – говорить дослідниця.
Тому чи достатньо декларативних змін у назвах і символіці для зрушення застиглих радянських міфів у свідомості пересічного українця? Кому належить право формування пам'яті про криваву війну? І чи існує взагалі виняткове право на пам'ять, зокрема про Голокост? Науковий співробітник Музею історії м. Києва Віталій Нахманович озвучив ці питання, що й досі залишаються без відповідей.
"Що таке Бабин Яр? Нині це захаращений лісопарк, який позірно перетворюється на місце пам'яті чотири рази на рік. Його світову історію створили ті два дні вересня 1941 року, тому для світу він є місцем пам'яті лише про Голокост. Тоді як для української історії – це місце багатьох жертв тих подій. Голокост має припинити бути просто трагедією єврейського народу, трагедією, що відбулася колись і з кимось", – зазначає дослідник.
Нині перед суспільством стоїть непросте завдання формування спільної історії про минулу війну, що не уникатиме "незручних" тем і шокуючих фактів. Для того, щоб "Ніколи знову".
7 
35413
Коментарі