Представники польського та українського урядів підписали протокол про встановлення демаркаційної лінії між Польщею та Українською Народною Республікою 7 листопада 1919-го в Ізяславі - тепер райцентр на Хмельниччині.
У документі йшлося про лінію розмежування між арміями обох сторін на період перемиря. Також у договорі було сказано про встановлення телефонного зв'язку.
Перед тим частини Української галицької армії залишили Галичину. Західноукраїнські землі були окуповані Польщею. На них створили польську адміністрацію. Проти неї розгорнувся партизанський рух.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Влада пообіцяла Галичині автономію
Рішенням Найвищої ради Паризької мирної конференції від 21 листапада 1919-го затверджено статут для Східної Галичини. Згідно з ним Польщі передано мандат Ліги Націй на управління краєм протягом 25 років із обов'язковим забезпеченням галицьким землям автономного статусу.
Через 2 тижні ухвалою Найвищої Ради діяльність польської адміністрації допускалась лише на захід від лінії Керзона. Однак це рішення повністю ігнорувалося польським урядом.
Договір про радянсько-польський кордон підписали 16 серпня 1945-го. Україна втратила землі Закерзоння - Холмщину, Лемківщину, Надсяння, Підляшшя.
Документ складався зі вступу та 4 статей. Сторони висловили бажання врегулювати питання в "дусі дружби та злагоди". Кордони встановлювались уздовж "лінії Керзона" з відхиленнями на користь Польщі на 5-30 км у деяких районах.
13 
1
Коментарі