"Я не бачу заперечень, щоб виділяти щодня 1 пенні з дрібної готівки на утримання офісного кота", – 3 червня 1929 року прем'єр-міністр Великої Британії Стенлі Болдвін наказав годувати з державної казни Пітера – кошеня, яке жило у його резиденції. Гроші виділили не тому, що той не доїдав. Навпаки – його годували всі працівники міністерства. Кіт їв так багато, що не хотів виконувати своїх обов'язків – а за ним була закріплена посада Chief Mouser to the Cabinet Office, головного мишолова будинку уряду. Тепер, коли їжу надавали офіційно, підгодовувати тварину заборонили.
Традиція тримати кота при дворі з'явилася в Англії у ХVІ ст. – за часів короля Генріха XIII в його палаці кишіло гризунами. У резиденції уряду коти жили з 1883-го. Їх брали з притулків для тварин, обов'язкова умова – кіт повинен бути чорним або чорно-білим. Пітер обіймав посаду за правління п'ятьох прем'єр-міністрів. 1946-го його приспали. Наступника за королівським звичаєм назвали Пітером ІІ. Та він пропрацював півроку – потрапив під колеса автомобіля.
Пітера ІІІ 1958-го показали по телевізору. Британці почали надсилати йому подарунки. Але їх не приймали: "Кіт перебуває на державній службі". Наступного року трапився конфуз: Пітер ІІІ випорожнився на килимок, де ось-ось мала пройти королева. Клерк викинув його крізь вікно. Мишолов помер 1964-го через інфекцію в печінці. На надгробок скидалися грошима прихильники з усього світу. Головна бібліотекарка міністерства внутрішніх справ Еммі Армітаж Гоф хотіла зачитати на похороні промову. Там були слова про те, що кіт лежав на колінах перших людей держави, коли вони читали важливі документи. Але їй заборонили: мовляв, розголосить державну таємницю.
Потім була кицька Петра, яка ходила в туалет будь-де. Її швидко перевели на пенсію. З 1970-го мишоловом працював Вілберфорс. Він виконував обов'язки так вправно, що охоронець отримав розпорядження дзвонити у дзвінок, коли кіт захоче ввійти в приміщення – як це робили під час візитів шанованих гостей. На утримання Вілберфорса та ремонт подертих ним меблів щороку витрачали 4 тис. фунтів. Але це було дешевше, ніж труїти всіх гризунів у старому приміщенні. Коли 1988-го кіт помер, у пресі опублікували некрологи.
Гамфрі, що перебував на цій посаді до 1997 року, звинуватили у шпигунстві. Коли він на кілька місяців зник із резиденції, а потім повернувся, запідозрили, що іноземні спецслужби могли використати його для прослуховування. За котом цілодобово спостерігали. У досьє записали: "Трудоголік, проводить майже весь час на роботі, не судимий, не надто товариський, на розважальні заходи ходить рідко, у скандалах із сексом і наркотиками не помічений".
Зараз функції головного мишолова виконують двоє котів. Ларрі обійняв посаду 2011-го. Про його першу спійману здобич писали газети всього світу. Та це була й остання. "Щоб не поранити його почуття", кота не звільнили. Взяли напарницю – кішку Фрейю. Позаторік поширилися чутки, що прем'єр-міністр Девід Кемерон недолюблює Ларрі. Рейтинг політика впав. Букмекерські контори приймали ставки, хто довше протримається на посаді. Перемагав кіт. Кемерон мусив зробити заяву, що у них з мишоловом хороші стосунки.
1 червня 2001-го у столиці Непалу Катманду принц 29-річний Дипендра (на фото) з династії Шах під час сімейного обіду посварився з батьками. Офіційна версія причини сварки – спадкоємця трону хотіли одружити на дівчині, яка йому не подобалася. Захмелілий принц схопив гвинтівку й автоматичний пістолет. Застрелив батька – короля Бірендру, матір, сестру, брата і п'ятьох членів королівської родини. Тяжко поранив п'ятьох осіб. Після цього вистрелив собі у голову. Три дні пробув у комі. В цей час був оголошений новим королем Непалу. Коли помер, на трон зійшов його дядько Г'янендра.
3 червня 1527 року Львів згорів дощенту. Вціліли кілька будинків: ратуша, вірменська церква, стіни кафедрального собору й крите черепицею помешкання Івана Боротьби. Очевидець пише в "Меморіалі про пожежу нашого міста": вогонь розповсюдився раптово й несподівано на всі частини Львова, так що жодна не змогла врятуватися. Сучасні дослідники ставлять під сумнів масштаби лиха, описані в цьому документі. "Мотиви такої відвертої необ'єктивності шукати нескладно, адже після згаданої пожежі місто на 20 років було звільнене від податку в державну скарбницю", – пише архітектор Роман Могитич у статті "Яким був стольний Львів?"
5 червня 1873 року на острові Занзібар у Тихому океані – тепер це територія Танзанії – закрили найбільший у світі ринок рабів. Він діяв із ХVІ ст. Работорговці влаштовували рейди від узбережжя океану до озера Танганьїка – понад 2 тис. км. Дорогою скуповували невільників у вождів або викрадали. Біля озера навантажували рабів слоновою кісткою і йшли назад. Тих, хто вижив, садили у дерев'яні човни – дави – та везли на Занзібар. Було так тісно, що люди задихалися. Після закриття ринку всю забудову на його території спалили і звели собор. У підвалі храму залишилися кімнати, в яких тримали невільників перед продажем.
8700 кілометрів за 55 днів пролетів поштовий голуб, доки упав мертвим у Лондоні 1 червня 1845 року. До його голуб'ятника залишалося 200 м. Птаха випустили з корабля біля берегів західної Африки. Він належав герцогу Артуру Веллінґтону. Вважають, що поштові голуби здатні подолати не більш як 1,1 тис. км
"День, якого я так довго чекав, настав", – сказав християнський місіонер 77-річний Боніфацій, коли на світанку 5 червня 754-го на його табір біля Доккума – тепер Нідерланди – напали язичники. Служитель підняв над собою Біблію, один із нападників розрубав книжку навпіл разом з його головою. Також убили 51 супутника Боніфація. Того ж року його проголосили святим мучеником.
1 
1
Коментарі