6 лютого 1191 року Папа Римський Климент III своєю буллою ухвалив створення чернечого лицарського ордену "Тевтонської братії церкви Святої Марії Єрусалимської", або Тевтонського ордену. Тевтони – одне з давньогерманських племен, проте часто так називали німців загалом. Громади ордену рік існували в Акрі, тепер Акко в Ізраїлі, у вигляді польового госпіталю. Облаштували його торговці з північнонімецьких міст Любек та Бремен у будівлі, яку склали з розібраних кораблів.
Спершу орден мав статус чернечого. За сім років тевтонці написали власний звід законів і реорганізувалися в духовно-лицарський союз. Папа визнавав себе та імператора Священної Римської імперії керівниками ордену. До нього допускали тільки німців шляхетного походження. Кандидат повинен був відповісти "ні" на чотири запитання:
– Чи не вступав ти до іншого ордену?
– Чи не заручений із жінкою?
– Чи не винен комусь гроші?
– Чи не хворієш на якусь недугу?
Тевтонці давали обітницю безшлюбності та бідності. Їм забороняли розмовляти з жінками без свідків і цілувати навіть сестер і матерів. Брати-неофіти могли вибрати, до якої категорії хочуть належати – рицарів чи священиків. Останнім забороняли проливати кров. Обмеження обходили – озброювалися палицями й булавами, якими вбивали, не розриваючи м'яких тканин.
Після поразок у Святій Землі від військ Салаха ад-Діна тевтонці отримали землі в Баварії. 1226 року мазовецький князь Конрад закликав їх допомогти йому завоювати язичницькі племена прусів. Це балтське плем'я, що жило на території нинішніх Калінінградської області Росії та північно-східної Польщі, вважали останніми язичниками Європи. "Християни своїми мечами розрубували тіла нехристів і списами завдавали їм ран, – писав тогочасний хроніст. – І тільки у втечі могли пруси знайти собі порятунок від переслідувачів. За півстоліття в руках тевтонських рицарів опинилася територія між гирлами річок Вісла й Неман. Далі підкорили інше балтське плем'я – ятвягів, які жили на південний схід від прусів. А 1309-го забрали у поляків Східне Помор'я із великим торговим містом Данциг, нинішній Ґданськ. Столицею тевтонців стала фортеця Марієнбурґ – сьогодні Мальборк у Польщі.
Протягом XIV ст. вони організували понад 100 походів на землі Великого князівства Литовського. Аж 1410 року зазнали вирішальної поразки під Ґрюнвальдом від об'єднаної армії поляків, литовців і русинів – так тоді називали українців та білорусів. Через 56 років після тієї битви Тевтонський орден визнав себе васалом Польського королівства А 1525-го на його місці виникло герцогство Пруссія із династією Гогенцоллернів на чолі. То була перша в Європі держава, яка офіційно стала протестантською.
У ніч проти 9 лютого 1904 року вісім японських міноносців випустили торпеди по кораблях російського Тихоокеанського флоту, які стояли на рейді Порт-Артура – нині місто Люйшунь на північному сході Китаю. У результаті вивели з ладу найкращі броненосці Російської імперії "Цесаревич" та "Ретвизан" і крейсер "Паллада". Того ж дня японська ескадра в корейському порту Чімульпо, тепер це Інчхон, після 50-хвилинного бою потопила російський бронепалубний крейсер "Варяг" і підірвала канонерку "Кореец". Розпочалася Російсько-японська війна. Порт-Артур із Квантунським півостровом Російська імперія взяла в Китаю в оренду на 25 років 1898-го. Добилася цього, зокрема, завдяки великим хабарам китайським чиновникам. Тут планували збудувати другу після Владивостока базу Тихоокеанського флоту. Японія, яка набирала дедалі більшої сили в регіоні, остерігалася зміцнення Росії на Далекому Сході, тому запропонувала поділити сфери впливу. Петербург відкинув цю пропозицію. Росіяни вважали Японію слабким противником і розраховували на швидку перемогу. Сталося навпаки: через півтора року Росія зазнала поразки у війні, втратила Південний Сахалін і вплив у північно-східному Китаї. Японська карикатура тих часів: тамтешній моряк дає жару росіянинові
9 лютого 1984 року о 16.50 в Москві на 70-му році життя помер генеральний секретар ЦК КПРС Юрій Андропов. Офіційна причина смерті – відмова нирок унаслідок багаторічної подагри. На посаді глави СРСР Андропов змінив Леоніда Брежнєва у листопаді 1982-го. Доти багато років очолював КДБ. Виношував плани реформ у Радянському Союзі. Зокрема, скасування формально суверенних союзних республік і поділ країни на умовні штати, без прив'язки до національного принципу. В такий спосіб хотів запобігти розпаду СРСР. Розпочав боротьбу з корупцією серед вищого партійного керівництва – як союзного, так і республіканського. Однак устиг небагато: генсеком Андропов пробув 15 місяців. У народній пам'яті асоціюється передусім із денними рейдами по магазинах і кінотеатрах – у відвідувачів допитувалися, чому вони в робочий час там перебувають. Його наступник Костянтин Черненко помер трохи більше ніж за рік. У березні 1985-го останнім генсеком ЦК КПРС став Михайло Горбачов. Першу половину 1980-х у СРСР, через "велику смертність" його керівників, іноді називають "епохою пишних похоронів"
"Вертоліт" так назвав свій винахід – перший радянський гелікоптер КАСКР-1 "Красный инженер" – конструктор Микола Камов. Нове слово з'явилося у протоколі засідання Технічної комісії Центральної ради Осоавіахіму від 8 лютого 1929 року. Там розглядали проект Камова. Термін прижився і до кінця 1940-х замінив попередні назви "гелікоптер" та "автожир" (від грецьких слів autos – "сам" и gyros – "обертання"). Перший вертоліт КАСКР-1 (на малюнку) злетів у повітря через півроку, а за два роки був знятий з виробництва. Серійно вертольоти почали виготовляти після Другої світової. В українській мові існує також слово "гвинтокрил". Спеціалісти просять не плутати його з "вертольотом"-"гелікоптером". Гвинтокрил – це комбінація гелікоптера і літака. Він має крила, їх обрамлення, несучі гвинти, як у гелікоптера, і тягові гвинти, як у літака. Ця назва з'явилася на початку 1990-х у рамках "пуристичної" тенденції, коли словам іноземного походження намагалися знайти українські відповідники.
4 лютого 1944 року вийшов черговий номер американського "Журналу експериментальної медицини" – The Journal of Experimental Medicine. У одній зі статей учені Освальд Ейвері, Колін Маклауд та Маклін Маккарті з Рокфеллерівського медичного інституту в Нью-Йорку довели: носієм спадкової генетичної інформації є ДНК – дезоксирибонуклеїнова кислота. Раніше вважали, що цю функцію виконують білки. Дев'ять років потому американець Джеймс Вотсон і англієць Френсіс Крік установили, що молекула ДНК має структуру подвійної спіралі.
5 лютого 1920 року в Нью-Йорку та кількох інших містах США встановили електричні триколірні світлофори. Вони змінили двоколірні – з червоним і зеленим сигналами. У нових приладах з'явився жовтий сигнал. Винахідник Гаррет Морган у патенті на конструкцію триколірного світлофора зазначив: "Суть цього приладу в тому, щоб забезпечити черговість проїзду незалежно від персони власника авто".
8 лютого 1924 року в американському штаті Невада відбулася перша в США страта в газовій камері. Засудженого Тонґа Лі, члена китайської банди, визнали винним у вбивстві члена іншого угруповання. 1921 року отруйний газ назвали в Неваді гуманнішим засобом страти, ніж повішення, розстріл чи електричний струм. Востаннє до такої міри покарання в США вдалися 1999-го в Аризоні. Стратили Волтера Ле Ґранда, який організував пограбування банку з убивством. Застосування газової камери як один із варіантів нині дозволене у п'ятьох штатах.
1 
1
Коментарі