Ікона "Богородиця Одигитрія" потрапила до львівських музейників у 1950-х. Тоді було закрито греко-католицький монастир в Уневі за 43 км від обласного центру. У ньому створили концтабір для священиків, що відмовилися переходити у православ'я. Аби ікону не знищили, в інвентарних описах вказали, що вона походить із монастиря у Лаврові, що на Старосамбірщині.
Намальована на липовій дошці. На звороті вказано дату створення – 1696 рік. Її підтвердила нещодавня експертиза.
Реставратори Національного музею ім. Андрея Шептицького у Львові дослідили ікону. Завдяки рентгену стало зрозуміло: зображення має два шари. Нижній зберігся від часу створення 1696 року. Верхній – з'явився після спроб оновити ікону в другій половині ХІХ ст.
– Це доволі поширена практика в іконописі, – каже науковий працівник музею Роман Зілінко, 38 років. – Якщо картина темніла від часу, художник перемальовував її поверх. Робили це з благородною метою – щоб витвір виглядав гарніше. Люди не усвідомлювали мистецької вартості таких творів. Інколи трапляється, що верхнє зображення кардинально відрізняється від первісного.
Зазвичай у таких випадках реставратори розчищають верхній шар. Цього разу вирішили зробити інакше.
– Цей процес називається розшаруванням, – пояснює Роман Зілінко. – Потрібно відрізати верхню частину живопису від нижньої, щоб зберегти обидва шари. Реставратори Ірина Мельник та Андрій Почеква займалися цим протягом року. Їм вдалося не тільки показати первісний вигляд ікони, а й зберегти другий пласт малярства. Його перенесли на нову основу. Отримали надзвичайно близьку копію.
Оригінальну ікону (на фото – ліворуч) демонструють у музеї. Копію (праворуч) найближчим часом повернуть до Унівського монастиря. Він відновив роботу після здобуття Україною незалежності.
1 
1
Коментарі