– У тюрмі я любив працювати зі сміттям. Іноді траплялися обривки газет. Брав їх, чистив, а ввечері читав у камері. Навряд чи коли-небудь так цінував пресу, – згадував Нельсон Мандела – борець за права темношкірих жителів Південної Африки.
До довічного терміну 46-річного Манделу засудив 12 червня 1964-го Верховний суд Південно-Африканської Республіки у справах провінції Трансвааль. У країні дотримувалися політики апартеїду – расового розподілу. Урядові посади обіймали білі. Темношкірі могли жити в контрольованих урядом бантустанах. Мандела створив воєнізовану організацію Umkhonto we Sizwe – "Спис нації" мовою зулу, – що влаштувала кілька терактів у державних установах.
Покарання відбував на острові Роббен, за 12 км від Кейптауна – одного з найбільших міст ПАР. Працював на вапняковому кар'єрі. Ув'язненим забороняли читати газети і слухати радіо, мати годинники й календарі. Нельсон Мандела намалював на стіні календар. Пізніше йому дозволили отримувати один на рік. Записував там важливі події з тюремного життя: "молоко до чаю", "облава".
Мандела мав право на візит і лист раз на півроку. Зате міг вести щоденник. Збереглися копії його листів рідним. У день 12-річчя доньки Зенани 1971-го Мандела пише: "Ти знаєш, що народилася мало не у в'язниці? Твоя мама тільки-но відсиділа 15 днів за участь у демонстрації проти закону про перепустки для темношкірих". Розповідає доньці, що пішов у підпілля, коли їй було 25 місяців. Відтоді не жив із родиною. Якось він таємно прийшов побачити рідних: "Я взяв тебе на руки й хвилин 10 обіймав і цілував. А потім ти щось згадала, знайшла в кутку мій домашній одяг і довго благала повернутися".
Пізніше правила утримання стали кращими. Мандела заочно закінчив Лондонський університет, здобув юридичну освіту, зустрічався з політиками ПАР і Великої Британії. 1988-го на стадіоні Wembley в Лондоні відбувся концерт з нагоди 70-річчя в'язня. Музиканти з усього світу закликали: "Звільніть Нельсона Манделу!"
– Я вдячний тим 27 рокам, що провів у в'язниці. Вони дали мені можливість зосередитися. Відколи вийшов на свободу, я втратив цю можливість, – говорив після звільнення у лютому 1990-го.
1993-го Нельсон Мандела отримав Нобелівську премію миру, а за рік став першим темношкірим президентом ПАР. Помер 5 грудня 2013-го.
9 червня 1934 року відбулася прем'єра 7-хвилинного мультфільму "Маленька розумна курочка" американської компанії Walt Disney. Серед персонажів було кумедне каченя Дональд Дак. Його намалював аніматор Дік Ланді. Ім'я вигадав засновник студії Волт Дісней. У той час США подорожувала збірна Австралії з крикету. Під час матчу з нью-йоркськими "Західними індіанцями" її гравець Дональд Бредмен не заробив жодного очка – це називалося "дак".
Відтоді створили кілька сотень мультфільмів із Дональдом. Запальне й сердите каченя мало бути антиподом іншого діснеївського героя – правильного й життєрадісного мишеняти Міккі Мауса. За чотири роки Дак став популярнішим за Міккі. Тоді йому змінили зовнішність – зробили стрункішим, збільшили лапи.
2004-го на Алеї слави в Голлівуді з'явилася іменна зірка Дональда Дака
13 червня 1988 року перед пам'ятником Іванові Франку навпроти Львівського університету відбулося перше за радянських часів несанкціоноване віче в місті. На ньому створили Товариство української мови ім. Шевченка. Збори планували провести в Будинку культури будівельників, але вранці секретар міськкому КПРС Адам Мартинюк зателефонував директорові та заборонив зібрання. Люди вийшли на площу.
"Усі дивляться на мене як на організатора цього дійства, а я не знаю, з чого починати, – згадував журналіст Ігор Мельник (на фото зачитує резолюцію). – Та нічого не вдієш, на людях і смерть не страшна, піднімаюся на цоколь і звертаюся до громади. Постарався заспокоїти людей і закликав до організованості й порядку, бо деякі відчайдухи були готові йти бити вікна до міськкому партії. Потім зупинив погляд на милому жіночому обличчі з юрби, слідкував, як ця жіночка реагує на кожну мою фразу – і так знайшов упевненість у правильності промови. Від тої миті все пішло легко. Хоча через якийсь час з'явилися кілька міліціонерів, заклацали фотоапарати, став відчувати на собі об'єктиви відеокамер. Декотрі з людей почали відходити від пам'ятника й прогулюватися на безпечній відстані, вдаючи, що не мають відношення до події. Але водночас надходили нові люди, загальна кількість присутніх перевищувала тисячу осіб".
За три дні на цьому місці відбувся ще один мітинг, що зібрав кілька десятків тисяч львів'ян
12 червня 1979 року американець Брайян Аллен перелетів через протоку Ла-Манш мускулольотом (на фото) Gossamer Albatross. Цей літальний апарат є поєднанням велосипеда й дельтаплана – починає рух завдяки педалям, що крутить ногами пілот. 35,8 км Аллен подолав за 2 год. 49 хв. Отримав 100 тис. фунтів стерлінгів премії – $536 тис. на теперішні гроші.
12 червня 1987-го президент США Рональд Рейґан закликав генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова:
– Містере Горбачов, відкрийте ці ворота! Містере Горбачов, знищіть цю стіну!
Рейґан виступав поряд із муром, що розділяв Берлін на дві частини і символізував "залізну завісу" між соціалістичним табором та західним світом. За два з половиною роки німці власноруч розберуть Берлінську стіну.
13 червня 1907 року бойовики Російської соціал-демократичної робітничої партії напали на банківське відділення у Тифлісі – теперішнє Тбілісі, столиця Грузії. Загинули п'ятеро охоронців, поранені 19 осіб, зокрема 16 перехожих. Нападники втекли, забравши 250 тис. руб. Для порівняння: середня зарплатня в Російській імперії тоді була 34 руб. на місяць. Ініціатором пограбування був Володимир Ленін, а одним із керівників, припускають, – Йосип Джугашвілі – майбутній лідер СРСР Йосип Сталін. Половина грошей була крупними банкнотами, номери яких знала поліція. Наступного року під час обміну цих купюр у Європі арештували шістьох осіб.
82 глядачі автомобільних перегонів неподалік французького міста Ле-Ман загинули 11 червня 1955 року внаслідок аварії двох болідів. Також померли водії – П'єр Левеґ і Ланс Маклін. Авто першого через зіткнення зайнялося й вилетіло на трибуну. Машину довго гасили. Змагання не зупиняли, бо за ними спостерігали 250 тис. осіб – організатори злякалися можливої паніки
"Спілка войовничих безбожників" – за таку назву організації проголосували делегати II Всесоюзного з'їзду Спілки безбожників, що відбувся в Москві 11–15 червня 1929 року. Учасників було 1200, вони представляли більш як півмільйона членів спілки. На з'їзді вирішили провести "безбожну п'ятирічку", протягом якої планували закрити храми та монастирі.
– Мы можем уже безошибочно различать за католической сутаной маузер фашиста. Мы можем уже безошибочно за поповской рясой различать обрез кулака, – казав поет Володимир Маяковський
"Роздуми про рушійну силу вогню та про машини, здатні розвивати цю силу" – назва єдиної наукової праці 28-річного француза Саді Карно, виданої 12 червня 1824-го. Там викладені основні принципи термодинаміки. За 12 років Карно помер під час епідемії холери. Його документи спалили, вцілів лише записник та примірник "Роздумів"
2 
1
Коментарі