Лідер УДАРу Віталій Кличко заявив з трибуни Верховної Ради про свій намір балотуватися президентом.
"Щоб припинити різноманітні домисли і спроби розправитися зі мною як з можливим кандидатом, я заявляю: я балотуюся у президенти", - сказав Кличко.
Такою була його реакція на ухвалену поправку до Податкового кодексу: "У разі, якщо особа має право постійного проживання на території іноземної держави, вона вважається такою, що не проживає в Україні". Опозиція запідозрила, що ця норма не дозволить Кличкові відповідати вимогам до кандидатів у президенти "проживати на території України протягом 10 останніх років". Адже він багато років проживає як в Україні, так і в Німеччині, де нібито має посвідку на проживання.
Після такої заяви лідера УДАРу виникає стійке враження дежавю. У червні 2004 року майже те саме казав Віктор Ющенко.
"Я прийняв рішення, я йду у президенти. Я виграю вибори!" - заявив він на так званих народних зборах на його підтримку, які відбулися на Співочому полі в Києві. Там було до 50 тисяч прихильників Ющенка, які з'їхалися з усіх регіонів підтримати опозиційного до тодішньої влади лідера "Нашої України".
Вибори він, дійсно, виграв. Із драматичними колізіями — отруєнням, Майданом, Верховним судом, третім туром... А потім нас чекали роки розчарувань "народним президентом". Він продовжував клястися у вірності ідеалам Помаранчевої революції, а сам торгував ними наліво й направо. Виявився неспроможним здійснити жодних перетворень і цим фактично привів до президенства свого політичного противника.
Тепер шлях Ющенка ризикує повторити Кличко. Соціологи кажуть, що у нього найбільші шанси перемогти Януковича у другому турі. Та у "регіоналів" у рукаві є ще один козир: вони можуть повернути назад політреформу 2004-го. І зроблять це так само легко, як і відмінили її — рішенням кишенькового Конституційного суду. У результаті новий президент залишиться з обрізаними повноваженнями і стане черговим розчаруванням.
Дуже не хочеться, щоб так сталося.
4 
1
Коментарі
77