Замість слухати письменника Андрія Кокотюху стежу за парочкою в сусідньому ряду. Обоє з довгим немитим волоссям, екзотично одягнені. До книгарні на презентацію просто ввірвалися. Зайняли центральні місця і почали цілуватися. Більшість присутніх також починають коситись на те, як хлопець гладить і обмацує дівчачі груди. Трохи не роздягають одне одного.

– Цей роман сподобається моїм читачам, – розповідає Андрій Кокотюха про свій ретро-детектив "Різник із Городоцької". – Бо там усе, як треба. Історики мені сказали, що львівські різники за Австро-Угорщини полювали на повій. І саме на Городоцькій їх було найбільше.

Відповідаючи на запитання, письменник заводить мову про історичний план у своїй книжці та події Першої світової.

– Це – лайно, а не література! – вигукує дівчина, висунувши перед тим язика з рота хлопця. Обоє встають і виходять геть.

Кокотюха проводить їх поглядом і відкидається на спинку стільця.

– Погоджуюся. Але якби ви знали, які в мене тиражі!

Із презентації йду зі своїм харківським товаришем.

– Заздрю тому хлопцю, – каже він дорогою до метро.

– Сподобалась? – думаю, що йому впала в око дівчина.

– Та ні. У них збігаються погляди на сучасну літературу. Я ж зі своєю розійшовся, бо фанатіла від Дар'ї Донцової. ­Зустрічалися п'ять років. Якось не витримав, що замість кохатися, читає ночами детективи. А тут – така одностайність.

×