Австріячка

Черга з десятка людей в "Ашані" незадоволено гуде. Струнка дама в червоному пальті виклала на стрічку продукти, частину асортименту касирка пробила, а яблука й апельсини — ні, бо не зважені.

— Я буду жаловаться! — уперлася дама. — Бегать-перевешивать я не собираюсь. Я пять лет живу в Австрии. У нас на каждом яблочке есть штрих-код. Я хочу видеть администратора.

Щоб залагодити конфлікт, зважити фрукти посилають молодого продавця-консультанта.

У черзі залишається нас троє. Дядько переді мною встигає викласти на стрічку оселедець, нарізку копченостей і відерце квашеної капусти з журавлиною. Я починаю викладати йогурти і сир. Решта розбіглися по сусідніх касах.

Мій батько на цих харчах до 90 дожив, і я доживу

— У нас такого никто не ест, это нездоровая пища, — чіпляється до дядька "австріячка". — Потом жалуетесь на гастриты, язвы, плохую перистальтику кишечника и шлаки.

— Не нада "ля-ля", — каже дядько. — Мій батько на цих харчах до 90 дожив, і я доживу. Вас до Австрії хіба не на такій капусті ростили?

Але дама вже розглядає мої покупки:

— Как вы думаете, ваш йогурт настоящий? Ну-ка, какой у него срок годности?

На щастя, повертається продавець-консультант. Стрічка починає рухатися. Дама сплачує за покупки і звіряється з чеком.

— Вот, за пакет еще 60 копеек. У нас в Австрии пакеты в супермаркетах выдают бесплатно. А здесь их стирают и снова пользуют. Это же дикость!

Я не погоджуюся. Якщо целофанові кульки роздавати направо і наліво, сміття на вулицях буде в рази більше. Краще вже прати, якщо комусь хочеться. Але мудріше — носити еко-торбинку багаторазового використання. Для Європи це очевидні речі, тож я відмовчуюся.

Дама з візком прямує на парковку. Дорогою зіжмакує довгий чек і кидає на сусідню стрічку ескалатора. Нечитані рекламні проспекти падають стосиком біля смітника. Може, так роблять у них, в Австрії.