Опівночі 2 вересня 1666 року в пекарні Томаса Фаррінера на Паддінґ-лейн у Лондоні сталася пожежа. Родина пекаря втекла через горішнє вікно до сусіднього будинку. Служниця не захотіла лізти за хазяями й загинула. Сусіди намагалися погасити дім Фаррінера – марно. Тоді вирішили зносити сусідні споруди: так тогочасні пожежники запобігали поширенню вогню. Але мер лорд Томас Бладворт завагався, бо більшість будинків, які хотіли знести, місто здавало в оренду.
– Навіть жінка може попісяти на цю пожежу й загасити, – сказав він.
Тим часом вогонь перекинувся на паперову фабрику. Відтоді ніщо не заважало йому поширитися містом. До того ж дув сильний вітер. Так у Лондоні розпочалася Велика пожежа. За чотири дні вона знищила дві третини столиці: близько 13,5 тис. жител, 87 церков разом із собором святого Павла. За димом пішли ратуша й королівська біржа – фінансовий центр міста.
Високопоставлений чиновник Військово-морського флоту Семюел Піпс піднявся на лондонський замок Тауер, щоб оглянути масштаби катастрофи. "Усі намагаються виносити свої пожитки на берег річки, – писав він у щоденнику. – Біднота залишається в будинках до останнього, тікають лише тоді, коли вогонь охоплює їх. Із заходу від річки до мене прийшли стривожені люди й передали послання королю. Мене викликали, і я розповів Його Величності та Герцогу Йоркському все, що бачив. Король наказав зносити будинки, що стоять на шляху пожежі".
Лише 5 вересня заходи дали результат. Вітер вщух, у місті де-не-де ще тліли згарища. Піпс піднявся на вцілілу дзвіницю однієї з церков і побачив "найсумніше спустошення". Дах над головою вцілів лише в одного з десятка лондонців. Безхатьками стали близько 100 тис. Скільки загинули – невідомо. Більшість городян зуміли врятуватися. Збитки від пожежі на сучасні кошти сягнули понад $1,5 млрд. Зате місто позбулося чуми, яка лютувала з 1665 року.
Винних так і не знайшли. 1667-го Королівська рада постановила, що пожежа була нещасним випадком, викликаним "рукою Божою, сильним вітром і дуже засушливою порою року".
Однак простолюд хотів помсти. Вони оголосили палієм француза Робера Юбера, який був названий агентом Папи Римського. 28 вересня його повісили. Пізніше з'ясували, що Юбер прибув до Лондона на третій день пожежі.
1986 року члени об'єднання лондонських пекарів принесли вибачення мерові міста за те, що Велика пожежа 1666-го сталася з вини їхнього колеги.
31 серпня 1997 року британська принцеса Діана (на фото) загинула в ДТП у Парижі разом зі своїм коханцем Доді аль-Фаєдом. Водій був напідпитку та під дією транквілізаторів. У тунелі перед мостом Альма він гнав зі швидкістю 190 км/год за допустимих 50 км/год. Пасажири були не пристебнуті пасками безпеки. Водій і Доді загинули миттєво, а Діану 2 год. намагалися врятувати в лікарні. Вижив лише охоронець принцеси, після аварії він нічого не пам'ятає. Водій-винуватець працював на батька Доді – Мохаммеда аль-Фаєда. Йому належав готель Ritz, де зупинилася пара. Тож за загибель матері спадкоємця британського престолу аль-Фаєд-старший, за вироком суду, вніс $160 млн у фонд, з якого фінансуються витрати принців Гаррі та Вільяма.
Обмеження на відправлення книжок поштою із СРСР за кордон запроваджено 1 вересня 1982 року. Такі бандеролі відтоді приймали тільки в найближчому до місця прописки поштовому відділенні – після пред'явлення паспорта. Кількість примірників, які надсилає одна особа, не мала перевищувати трьох на рік. На відправлення будь-якої літератури, незалежно від року видання, необхідно було дістати дозвіл Міністерства культури СРСР.
2 вересня 1794 року на узбережжі Чорного моря на руїнах турецької фортеці Хаджибей розпочалося будівництво міста Одеса. Проект розробив голландський військовий інженер Франц де Воллан за наказом Катерини ІІ. Він також створив плани російського Новочеркаська та молдовського Тирасполя.
28 серпня 1952 року: Герой соціалістичної праці, комбайнер Мар'їнської машинно-тракторної станції Сталінської – нинішня Донецька – області Григорій Кужіль стоїть біля комбайна
"Спокойной ночи, малыши!"
Програма з такою назвою вперше вийшла в ефір Центрального телебачення СРСР 1 вересня 1964 року. Спочатку її хотіли назвати "Сказка на ночь". Перші випуски йшли у вигляді картинок із закадровим текстом. Згодом з'явилися спектаклі з Буратіно, ляльками Шустриком та Мямликом, зайцем Тьопою. У гості запрошували дітей, яким актори читали казки. Шаленої популярності передача набула в 1970-х, коли почали показувати мультфільми, а постійними героями-ведучими стали пес Філя, порося Хрюша та заєць Степашка (на фото з акторами, які їх озвучували).
За час існування передачі три її випуски були заборонені до показу. Уперше у 1960-х, нібито коли під час закордонного візиту Микити Хрущова планували демонструвати мультфільм "Жаба-мандрівниця". Удруге – коли до Москви приїхав кубинський лідер Фідель Кастро, а пес Філя саме мав розповісти дітям, чому в нього людське ім'я. Утретє – за Михайла Горбачова: із програми прибрали мультфільм про Мішку, який ніколи не доводив справу до кінця
28,98 метра – такий найдальший плювок вишневою кісточкою 27 серпня 1994 року продемонстрував Герст Ортманн із міста Ланґенталь на заході Німеччини. Досягнення занесли до Книги рекордів Ґіннеса
3 
1
Коментарі