Вистава присвячується всім, хто мріє побачити смерть Путіна на власні очі

Найцікавіші події серпня

2–6 серпня

– Це вистава-крик. Історія пригод і пошуків свого нового місця через втрату попереднього життя. Це все заміксоване з експериментальною музикою, сновидіннями та фантазіями про смерть російського диктатора. Має бути круто. Присвячується всім, хто мріє побачити смерть Путіна на власні очі. День 24 лютого почався в мене вдома в Харкові, на П'ятихатках. Це дуже близько до Росії. Ми прокинулися о п'ятій, я підійшов до вікна й побачив яскраве сяйво, вибухи, ракети. Усе тремтить, гримить. Я за 10 хвилин зібрав усе, що встиг, у рюкзак – і ми виїхали. По суті, більше я вдома не був: ми взяли з собою кішку, перекрили газ і воду, замкнули двері, – розповідає режисер, 34-річний Артем Вусик. Переміг в оупен-колі Театру ім. Лесі Українки для внутрішньо переміщених постановників, які тимчасово перебувають у Львові. Ідея вистави-концерту "Як я познайомився з війною і майже вбив путіна" виникла в нього під час евакуації з Харкова.

Прем'єра вистави-концерту у співпраці з театром Varta

"Як я познайомився з війною і майже вбив путіна"

17:00, Львів, Театр імені Лесі Українки, вул. Городоцька, 36

 

6–8 серпня

Українська драма "Як там Катя?" стала однією з 15 стрічок "Конкурсу кінематографістів сьогодення" 75-го Міжнародного кінофестивалю в Локарно.

Лікарка швидкої допомоги Анна намагається покарати винних в автомобільній аварії, жертвою якої стала її 12-річна донька.

– Колись я дізналась історію про те, як жінка-парамедик приїхала на виклик до чоловіка, а він її зґвалтував. І вона повинна була, по суті, рятувати свого ґвалтівника. Це дуже складна дилема. Я завжди цікавлюся такими важкими моральними питаннями, на які немає відповіді. Почала запитувати себе: що я робила б на місці цієї жінки? Намагалася вибудувати цілу історію. Із цього й народилося кіно, – каже режисерка Крістіна Тинькевич, 30 років.

Головну роль у фільмі виконала Анастасія Карпенко.

75-й Міжнародний кінофестиваль у Локарно

Світова прем'єра українського фільму "Як там Катя?", реж. Крістіна Тинькевич

18:00 (за місцевим часом), Локарно, Швейцарія, кінотеатр PalaCinema,

Piazza Remo Rossi, 1

До 11 серпня

"День DakhaBrakha" започаткували у США. Свято на честь українського етнохаос-гурту відзначили 19 липня в Медісоні, штат Вісконсин. У цьому місті колектив зіграв свій перший американський концерт.

– Їх називають послами вільної України, – каже мер Медісона Сатья Родс-Конвей, 51 рік. – Гурт зберігає, трансформує та презентує українську музику всьому світу. По-сучасному виконують пісні з багатьох регіонів, щоб продемонструвати культурне розмаїття України. Кожен свій виступ давно супроводжують закликами "Зупиніть Путіна, зупиніть війну!" Нарешті їхні вимоги почуті й посилені в усьому світі.

Учасники гурту зазначили, що святкувати їхній день можна буде незалежно від місця перебування. 12 липня "ДахаБраха" вирушив у ювілейний тур Сполученими Штатами. Попередній провів навесні й зібрав близько $100 тис. на допомогу Україні.

20-й американський тур українського гурту "ДахаБраха"

Нью-Йорк, Гайрем, Труро, Скенектаді, Норт-Бетесда, Провіденс, Чатгем

18–19 серпня

– Мені була потрібна гітара у Львові. Я написав в інстаграмі, контрабасист Сергій Федорчук відповів: "Є. Приїжджай – забирай", – розповідає музикант Олександр Чемеров, 40 років.

– Ми не були знайомі. Сергій розповів, що вони роблять доброчинні концерти. Запропонував узяти участь. Я погодився на джазову програму зі своїх пісень, бо були класні музиканти з усієї України. Я джазовий вокаліст і викладач за освітою.

Учасниками проєкту Sasha Chemerov Jazz Quintet стали також контрабасист Сергій Федорчук, гітарист Тарас Кушнірук зі Львова, двоє музикантів із Дніпра – трубач Яків Цвєтінський і Влад Грудніцький, який грає на фортепіано. Барабанщик Вадим Самосюк із Маріуполя.

Чемеров у рідному Чернігові був засновником рок-гурту "Димна суміш", переїхавши до США створив групу The Gitas. Розпочав сольну кар'єру навесні 2021 року. За цей час устиг випустити чотири сингли, спільні пісні з гуртом "Бумбокс", Женею Галичем та Христиною Соловій.

– Sasha Chemerov Jazz Quintet цікавий тим, що музика лікує душу. І це перше, що хотілося зробити. Друге – це допомога ЗСУ. Проєкт ініціювали та реалізували задля збору коштів на потреби полку "Азов", – додає Чемеров.

Концерт Олександра Чемерова та Jazz Quintet

18 серпня, 18:30, Львів, ! FESTrepublic, вул. Старознесенська, 24–26

19 серпня, 18:00, Луцьк, РЦ "Промінь", просп. Президента Грушевського, 2

24 серпня

Кіборг Микола Воронін став прототипом головного героя воєнної драми "Снайпер: Білий ворон". 2004-го отримав диплом еколога в Києво-Могилянській академії. У нього виявили рак нирки з метастазами в печінку. Пережив три операції. Вилікувавшись поставив собі мету – врятувати Землю від екологічної кризи. Мріяв про свій "райський сад". Для цього, на його думку, треба прибрати пустир, засадити його деревами й рослинами з Червоної книги, викопати озерце, запустити туди птахів і облаштувати на цій землі своє "родове помістя". За 13 км від Горлівки на Донеччині поселився в наметі. У місто їздив велосипедом. Працював там учителем математики. Із дружиною і тваринами зимував у землянці.

2014-го сепаратисти захопили в полон його 17-річного друга, знущалися. Воронін, який іще рік тому вважав себе пацифістом, записався добровольцем у батальйон "Донбас".

– Поки ми знімали кіно, Микола воював. Нині історія про "Білого ворона" цілком може мати продовження. 2019-го ще не виходило зняти фільм із такими поворотами сюжету. А тут, дай Боже, можна буде створити другу частину. У фіналі – перемога, – каже актор Олег Шульга, 43 роки. Він, виконавець головної ролі Павло Алдошин та Роман Семисал, який зіграв комбрига, тепер також захищають Україну на передовій.

Вихід у прокат воєнної драми "Снайпер. Білий ворон", реж. Мар'ян Бушан

26 серпня

– Ларс Нурен – класик, керував національним театром у Ґетеборзі, помер торік від коронавірусу, – каже режисер, 34-річний Дмитро Захоженко. – Його п'єса "Війна" написана 2004-го та присвячена військовому конфлікту в Косово на Балканах. Головний герой повертається додому після кількох років відсутності. Він – албанець, втратив зір після катувань у сербському полоні. Свого рідного брата вважає загиблим, хоча сидить із ним за одним столом. Йому не кажуть, що той живий, бо його дружина живе з ним, кохає і мріє втекти. Старша донька, щоби прогодуватися, стала повією. Молодшу зґвалтували в 11 років. Фінал драми відкритий: незрячого лишають на самоті, старша донька, дружина та брат їдуть за кордон. Чи повернуться за ще однією дитиною – має вирішити глядач.

– Є драматурги, які пишуть важко, – продовжує Дмитро Захоженко. – Тексти Нурена іноді неприємні й дискомфортні. Він наче препарує своїх героїв, аби ми відчули всю їхню психологію. Війна в п'єсі наче абстрактна. Реальні – трагедії й побутові ситуації, в яких опиняються герої після цього апокаліпсису.

Вистава "Війна"

17:00, Київ, Театр ім. Івана Франка, пл. Івана Франка, З

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×