У Венесуелі вперше у водія забрали права

Минулого місяця вперше в історії Венесуели у 41-річного Рамона Парри зі столиці Каракас на рік забрали водійські права. Він кермував переповненим автобусом. Одне з чотирьох задніх коліс валялося у проході салону. Про це заявив шеф поліції країни Луїс Фернандес. Відбирати права дозволили 2008-го. Найдовший термін - на п'ять років, якщо збив когось на смерть.

Рамон Парра, 41 рік, водій автобуса, Каракас:

- Дружина питала, як я примудрився стати першою в країні людиною, в котрої забрали права. Влаштувала скандал. На колесі відлетіли три з шести підшипників. Якби я його не зняв, воно зірвалося б і вбило того, хто їхав за мною. Людей в автобус я не напихав. Вони сідають, навіть якщо водій п'яний. Ніхто й уваги не звернув, що бракує колеса. Їх більше хвилює, щоб я передав решту і щоби працював кондиціонер.

Я добре розумію, що відповідаю головою за тих 60 людей, які сидять за спиною. Усі вони чиїсь діти або батьки. Швидкості не перевищую, бо важко розігнати навантажений автобус, який відпрацював 20 років.

Я не був би перший, якби у нас забирали права в тих, хто збив людину на дорозі на смерть. Як наїхав на дитину чи молоду людину - сядеш до в'язниці. А якщо старого, то маєш справу з його родиною. Зазвичай можна відкупитися за 3-5 тисяч доларів.

Зараз працюю механіком у нашому автопарку. Шеф обіцяє, що за рік, коли мені повернуть посвідчення, їздитиму на своєму маршруті. Він би й тепер випустив, але мене кілька разів показували по телебаченню. Усі впізнають.

Ерік Фуентес, 36 років, Каракас:

- У Венесуелі водити автомобіль може будь-хто повнолітній. Спеціальні тести треба складати тільки тоді, якщо людина працюватиме таксистом або водієм громадського транспорту. Коли мені видавали права, то перевіряли, як кермую і чи знаю, як усунути найпростішу поломку. Тоді в нас були здебільшого старі американські машини. Якщо котрась ламалася, на дорозі виникав величезний затор. Зараз і цього не треба. Просто приходиш до відділку й залишаєш гроші та документи.

Дороги нашої столиці вважають найкращими у Південній Америці. Вони нові, без вибоїн. Працюють із десяток світлофорів, але венесуельці не сприймають їх як щось обов'язкове. Усі знають, що на червоне світло треба зупинитися. Але якщо поспішаєш, цього можна не робити. Ніхто не спинить, не оштрафує. Пішоходи теж чекають, доки поменшає автівок, і перебігають дорогу.

Тато, щоб отримати права, у 1960-х здавав іспит із правил дорожнього руху. Каже, 1968-го під час сезону дощів розмило всі дороги. Їздили як заманеться. Доки шляхи відбудували, про правила забули всі, навіть поліція.

Вітторія Маліні, 32 роки, кондитер, Сан-Крістобаль:

- Дорожня поліція в нас майже не працює. Минулого літа наркомафія, вбрана як поліція, викрала з автівок кількасот людей. Відтоді ніхто не зупиняється біля людини у формі.

На в'їзді до міста стоїть обмеження - 80 кілометрів за годину. Я їду 180. Якщо повільніше, мене пограбують. Водити автівку навчив батько. Він подарував перший Mustang. Коли почала виїжджати сама, казав, що перше правило - наглухо зачинені вікна й двері. Друге - не зупинятися задля допомоги. Навіть якщо посеред дороги лежать десяток інвалідів.

Пауль Ґвіенте, 45 років, таксист, Маракайбо:

- Ми відчуваємо, як поведеться той чи той водій. Туристів видно зразу. Вони не перевищують швидкості й щоразу вмикають "поворотники". Люди на старих машинах їздять зазвичай дуже обережно - не переганяють, не підрізують. Боятися треба тих, хто водить нові джипи. Від них можна чекати чого хочеш. Якось переді мною такий раптом почав розвертатися. Ледве встиг загальмувати, щоб не "поцілувати" його в зад. Для поліції в таких випадках правий той, у кого дорожча автівка. Це правило діє і на дорозі. Дві "консерви" між собою розберуться, а за подряпане крило нового Porsche не розплатишся довіку.

Я трохи попрацював у Нью-Йорку, де купа правил і поліції. Не скажу, що там їздити безпечніше. То наркоман раптом виїде на трасі на зустрічну, то пенсіонер із сусіднього ряду вріжеться тобі в бік. У Венесуелі всі звикли до таких вибриків. Тому вміють швидко гальмувати і викручуватися на швидкості.

Даніель Зульяно, 22 роки, студент, Маракайбо:

- У минулі вихідні вибралися на пікнік. У старий Mercedes, що дістався мені від батьків, сіли шестеро. Нас зупинили, перевірили документи й відпустили. Ніхто й слова не сказав, що в машині забагато людей.

×