Я свято вірю в гармонію і компенсацію. Це коли кілька років трудитися за мізерну зарплату, а потім несподівано, наче зненацька, отримати й гроші, й кар'єрний ріст. Або коли довго робити комусь зло, то потім почнеться чорна смуга.
На посаді редактора районної газети я знущався над чиновниками. Не пропускав нічого: ні їхньої пихи, ні плазування перед начальством, ні високих зарплат. Потім переїхав у Черкаси.
І ось тепер надумав продавати будинок у Тальному. Тобто захотів отримати компенсацію. Спочатку виявилося, що в мене немає акту на землю. Два тижні його везли в Черкаси, ще два тижні - назад. Потім кілька днів несли на підпис міському голові. Зрештою мені його не віддали, бо, мовляв, будинок оформлено на дружину, а я тут - ніхто. Земельний акт коштував мені як добрий кабан. Витяг із бюро технічної інвентаризації - як півкабана. Експертна оцінка землі - знову півкабана. Хабарів нікому не давав, ціни офіційні.
Земельний акт коштував мені як добрий кабан
Без експертної оцінки ніяк не можна замовити довідку про сервітути. Без Руслана їх не видають. Руслан з'явиться за два тижні. І головне - щоб зібрати всі довідки, дружині треба безвиїзно сидіти в Тальному - за 150 кілометрів від Черкас.
Вихід підказав якийсь із чиновників:
- А я вашу дружину знаю. Вона живе в одному будинку зі мною.
Мене осінило. Оля! Надіна сестра-близнючка. Я недооцінював Ремарка, який казав, що добре упадати за близнючками. Якщо зрадить одна, завжди залишиться інша. Оля живе в Тальному. Залишаю їй Надійчин паспорт і їду до Черкас.
Наступного дня не вірю своїм вухам.
- Юра, я за день зібрала всі твої довідки.
Потім довго шукав пояснення, чому так сталося. Згадав, що в університеті моя Надя щоразу здавала екзамени двічі: спочатку за себе, а потім за сестру. Тепер прийшов час подяки і суперкомпенсації.
3 
1
Коментарі