25 липня 1909 року французький авіаконструктор Луї Блеріо (на знімку) вперше в історії перелетів через Ла-Манш - за 36 хв. Перетнув протоку на аероплані власної розробки Bleriot XI. Стартував у французькому портовому місті Кале й попрямував у бік порту Дувр на англійському узбережжі.
Пілот швидко обігнав міноносець, який мав вказувати напрям. Блеріо втратив орієнтири й далі летів наосліп - компаса й годинника на борту не було. Нарешті зауважив внизу кілька суден, полетів за ними. І невдовзі побачив англійський берег.
- Бачу якусь людину, що відчайдушно махає прапором, - розповідав пілот. - Ризикуючи розбитися, вимикаю двигун і важко падаю на поле. Тепер що Бог дасть! Шасі літака тріщить і підломлюється. Нічого! Зате я благополучно перелетів через Ла-Манш.
Прибула поліція, натовп вітав француза. Він не знав англійської, тому всім відповідав завченим:
- Good morning! Thank you! - тобто: "Доброго ранку! Дякую!"
Луї Блеріо пролетів 32 км у найвужчій частині протоки. Він став героєм преси, а невдовзі й успішним бізнесменом. Під час Першої світової війни його заводи зібрали для армії понад 10 тис. літаків.
Військовий лікар виявився жінкою
26 липня 1865 року під час епідемії дизентерії в Лондоні у віці за 70 помер військовий лікар Джеймс Беррі. Його служниця прийшла обмивати тіло. І тут з'ясувалося, що її господар був жінкою. Військове міністерство зробило все можливе, щоб про це ніхто не довідався. Бо в той час годі було й подумати, щоб жінка могла стати дипломованим лікарем.
Доктором Беррі виявилася Марґарет Баклі. Вона взяла собі ім'я діда. Заручившися протекцією ліберальних друзів матері, міс Баклі, одягнувши чоловічий костюм, вступила до Единбурзького медичного університету. 1812-го закінчила його й одразу пішла на війну з Наполеоном як доктор Беррі. За життя "він" об'їздив півсвіту - Мальта, Крим, Ямайка, Канада, Маврикій, Тринідад і Тобаго. Дослужився до посади генерального інспектора військових шпиталів. Уперше в історії зробив вдалий кесарів розтин - життя матері й дитини вдалося врятувати.
Доктор Беррі завжди наполягав на чистоті операційних - санітарія й дезінфекція були для нього на першому місці. Колеги-медики стенали плечима й підсміювалися: у той час іще не знали, що мікроби можуть спричиняти хвороби. Роберт Кох пояснив це явище тільки 1876-го.
Катерина ІІ не дочекалася картин із Амстердама
На аукціоні в Амстердамі 31 липня 1771 року російський посол князь Дмитро Голіцин за дорученням імператриці Катерини ІІ купив для неї 27 картин голландських художників XVI-XVII ст. із зібрання покійного торговця деревиною Ґерріта Браамкампа. За своє життя той зібрав унікальну колекцію полотен. Зокрема Рембрандта й найкращих його учнів.
У вересні картини, колекції фарфору, золоті, срібні та бронзові статуетки, прикраси, а також декілька бочок із монетами завантажили на шхуну Vrouw Maria - "Фрау Марія". Полотна, перш ніж перенести у трюм судна, упакували в пенали з лосиної шкіри й залили воском. Далі - у свинцеві футляри, які запаяли такими ж кришками.
Покинувши Амстердамський порт, шхуна вийшла в Балтійське море й узяла курс на Санкт-Петербург. Біля фінського узбережжя запав туман, почався шторм. Корабель на повному ходу наближався до рифів, у Фінській затоці двічі вдарився об скелю, втратив керування. Судно стало протікати. 9 жовтня 1771 року "Фрау Марія" пішла на дно. Катерина II не дочекалася з Амстердама поповнення для своєї колекції, що згодом дала початок Ермітажу.
Про шхуну "Фрау Марія" нічого не було чути понад 200 років. Та влітку 1999-го фінські дайвери-аматори знайшли її на глибині 41 м в районі Аландських островів. Корабель у хорошому стані: деревина добре збереглася в холодних водах Балтики. Посприяли цьому також мало солона вода в затоці й відсутність течій. До того ж, там немає мікроорганізмів, що зазвичай руйнують затонулі судна.
За право на скарби зі шхуни, які приблизно оцінили у $2,7 млрд, між Фінляндією та Росією розгорнулася юридична війна. Корабель лежить на дні фінських територіальних вод і, за законодавством цієї держави, належить їй. Тамтешнє військове відомство проглядає район, де знайдено шхуну, за допомогою гідрофонів і камер. За потреби, фінська берегова охорона прибуде на місце приблизно за 5 хв. Триває тяганина за право підняти на поверхню шхуну "Фрау Марія". Водночас фінська й російська сторони шукають кошти на це.
30 липня 1939-го: громада села Помірці Бучацького повіту Тернопільського воєводства зі своїм парохом - отцем Лушпинським. Через неповні два місяці, після розгрому Польщі, у Західну Україну вступлять частини Червоної армії. Край приєднають до СРСР. Почнуться репресії проти чільних українських діячів
"Болтун - находка для шпиона", - написала 26 липня 1941-го газета "Известия" - Червону армію саме громили німецькі війська. Дослівно так: "Пора понять, что болтун, словоохотливый человек - прямая находка для шпиона, вольный или невольный пособник врага". Уперше цей слоган використав художник Олексій Радаков на плакаті (ліворуч), який розмістили в "Окнах ТАСС" 29 червня 1941-го - через тиждень після нападу Німеччини на СРСР. Радянська пропаганда це гасло експлуатувала й за 10 років потому
25 липня 1961-го в Кримській області Української РСР відкрито тролейбусний рух на ділянці Алушта-Ялта. Вона продовжила діюче сполучення Сімферополь-Алушта. Відстань між Сімферополем і Алуштою тролейбуси долали за 1 год. 50 хв., між Сімферополем і Ялтою - за 2 год. 50 хв. Система міжміського тролейбуса, що з'єднала тодішній обласний центр півострова з курортами Південного берегу Криму, - найдовша тролейбусна система у світі. Вона становить 86 км.
Учені багатьох країн світу 28 липня 1851 року спостерігали сонячне затемнення. Смуга його повної фази тривала 3 хв. 41 сек. Вона пройшла через північну частину Канади, Гренландію, Скандинавію, Польщу, Україну й Кавказ. Авґуст Людвіґ Буш - директор обсерваторії у Кеніґсберзі (нині місто Калінінград у Росії) - зробив перший в історії астрономії фотознімок - даґеротип - затемнення (на знімку).
29 липня 1918 року міністр шляхів Української Держави - гетьманату Павла Скоропадського - Борис Бутенко видав наказ про утворення термінологічної комісії. Вона мала розробити й перекласти українською фахову лексику та документацію в галузі шляхової справи. Водночас засновувався "Термінологічний збірник Міністерства шляхів". Видання набувало статусу урядового органу. Усі вміщені в ньому пропозиції щодо термінології та ведення документації були обов'язковими для виконання у відомстві.
2 
1
Коментарі