Чернець-бенедиктинець 55-річний П'єр Периньйон з абатства Овілер у французькій провінції Шампань 4 серпня 1693-го відкоркував першу пляшку шампанського.
- Хутчій ходіть, я п'ю зірки! - вигукнув він до братії, хильнувши білого вина з дрібненькими бульбашками.
Над технологією виготовлення шипучого вина чернець працював із 19 років - відколи пішов до монастиря. А тодішні абатства мали чималі плантації виноградників. Рецепт не був таємницею: молоде біле вино змішували з цукром, закупорювали й залишали бродити на зиму. Та через гази, що виділялися впродовж цього процесу, понад половину пляшок вибухали. А в уцілілих вино часто прокисало, бо в нього потрапляло повітря через недостатньо щільно підігнаний корок.
"Французькі винороби божеволіють від спроб зробити вино ігристим. Дехто навіть додає в нього голубиний послід"
Дом Периньйон - так його зазвичай називали: від латинського domus - пан - уважав, що "шипучку" потрібно "заспокоїти" шляхом змішування вин різних урожаїв. Тоді, мовляв, пляшки не тріскатимуться. Остаточного результату чернець досяг, коли почав розливати напій у пляшки з товстого й міцного зеленого скла й закривати їх корками, для щільності просоченими олією.
Ченці абатства Овілер зберігали монополію на випуск шампанського до 1718-го. Того року хтось із них виказав таємницю технології абату з Реймса Жану Ґодіно. А той одразу ж описав її в трактаті "Спосіб виробництва вина в Шампані". "Французькі винороби божеволіють від спроб зробити вино ігристим, - пояснював свій учинок. - Дехто навіть додає в нього голубиний послід".
"Гидотне видовище, набагато гірше за повішення"
У в'язниці американського міста Оберн 6 серпня 1890 року о 6.38 уперше стратили людину за допомогою електричного струму. Злочинцем був колишній рознощик овочів на ринку Вільям Кеммлер. 1889-го під час сварки він зарубав сокирою свою цивільну дружину, підозрюючи її в зраді.
- Я вбив її і згоден полізти в зашморг за це, - сказав на процесі.
Суддя натомість призначив йому смерть на електричному стільці. Цей новий спосіб страти влада штату Нью-Йорк запровадила за порадою винахідника Томаса Едісона. На перше її застосування зібралися охочі подивитися. Передусім журналісти. Вільяма Кеммлера, у чорному костюмі й білій сорочці, за руки, ноги й тулуб прив'язали до стільця. Лице закрили щитком, а поголену потилицю накрили металевим шоломом, під'єднаним дротом до динамо-машини.
- Панове, я бажаю вам успіху, - сказав Кеммлер на прощання.
Наступної миті через його тіло пропустили 1000 В. Цього вистачало б, аби вбити коня. Коли через 17 с рубильник вимкнули, Вільям усе ще голосно стогнав, а в кімнаті засмерділо паленим м'ясом.
- Заради Бога, вбийте вже його, щоб це скінчилося! - вигукнув хтось із журналістів.
Тоді кат підвищив напругу до 2 тис. В і на хвилину знову опустив рубильник. Судини на руках злочинця лопалися, а з голови йшов густий дим. Разом із перервою між двома спробами страта тривала 8 хв.
- Краще б вони зробили це сокирою, - заявив один зі свідків страти.
А кореспондент New York Times написав про побачене: "Гидотне видовище, набагато гірше за повішення". Лікар ще 3 год. по всьому боявся розпочати розтин, бо сумнівався у смерті Кеммлера.
Попри невдачу першого "осідлання блискавки", як згодом прозвали смертну кару на електричному стільці, до 1920-го цей вид страти запровадили у 25 американських штатах. Сьогодні його застосовують у шістьох, однак засуджений може обрати альтернативу - ін'єкцію з отрутою.
2 серпня 1970 року: абітурієнти перед вступним іспитом у Київському держуніверситеті імені Тараса Шевченка
2 серпня 1812 року в Одесі спалахнула епідемія чуми. Недугу занесли з Туреччини на одному з торгових суден. У місті оголосили карантин, людям заборонили виходити з будинків. Щоб урятувати їх від голоду, градоначальник Одеси герцог Арман де Рішельє (на портреті) конфіскував у купців усі запаси пшениці й безкоштовно роздав жителям. Пошесть тривала до кінця грудня і забрала в могилу кожного дев'ятого одесита. До епідемії в місті жили 24 тис. людей.
Гетьман Павло Скоропадський 5 серпня 1918 року затвердив постанову про організацію громадських робіт в Українській Державі, щоб забезпечити працею безробітних. У Києві, зокрема, їх найняли для укріплення Андріївської гірки. У Ніжині - для спорудження мостів через річку Остер. У Каневі - для впорядкування території біля могили Тараса Шевченка.
8 серпня 1945-го СРСР оголосив війну Японії. На Ялтинській конференції в лютому того ж року американський президент Рузвельт узяв зі Сталіна обіцянку після розгрому Гітлера почати воєнні дії на Далекому Сході: із Японією США воювали ще з кінця 1941-го. Разом із Радянським Союзом у війну вступила й Монгольська Народна Республіка. А 11 серпня в наступ проти японських військ перейшла Народно-визвольна армія Китаю.
Veni, vidi, vici - прийшов, побачив, переміг
написав Юлій Цезар у листі другові Матію 2 серпня 47 року до н.е. після перемоги над боспорським царем Фарнаком II. Його армію розбив під містом Зела в Малій Азії за кілька годин. Переможеного разом із тисячею вершників Цезар відпустив до столиці Боспорського царства міста Пантікапей у Криму. Тепер на цьому місці стоїть Керч.
27 472 пуди чавуну
щодоби - 450 т - могла виробляти доменна піч N4 - найпотужніша в СРСР, запущена 5 серпня 1925 року на металургійному заводі ім. Григорія Петровського в Катеринославі, сучасному Дніпропетровську
$0,50
на сучасні гроші - $10 - мав заплатити прибулець до Америки, за законом про імміграцію, ухваленим конгресом США 3 серпня 1882 року. До країни забороняли в'їжджати сновидам, психічно хворим, алкоголікам, багатоженцям і злочинцям. Перевірити потенційних американців мав капітан судна з підлеглими ще під час посадки в іноземному порту. Заборона діяла до появи лояльнішого до іммігрантів закону 1924 року.
17 
1
Коментарі