"Росія – ворог номер один, реальне зло для всіх нас"

 

у ніч на 27 лютого озброєні люди захопили кримський парламент. Після цього розпочалось масове захоплення та блокування адміністративних і військових об'єктів на півострові російськими вояками і їхніми допоміжними загонами. Більшість українських військових відстояли свої позиції.

Запитуємо в експертів:

1. Чому Путін прийняв рішення зайняти Крим і фактично отримав дозвіл від російського парламенту на оголошення війни Україні? Яку максимальну і мінімальну ціль він переслідує?

2. Як це вплине на подальший розвиток Росії?

3. Як зміниться Україна після цього конфлікту з Росією?

Сергій ТОЛСТОВ, 57 років, директор Інституту політичного аналізу й міжнародних досліджень:

1. Путін вирішив скористатися нестабільністю в Україні. Саме в таких умовах найлегше реалізувати свої плани. Москву дратують революційні події на Майдані. Окрім того, відбувся крах економічних і політичних домовленостей із попередньою владою.

Путін прагне приєднання Криму до Росії. Мінімальне ба­жання – змусити українську владу визнати суверенітет пів­острова без переведення під юрисдик­цію РФ.

2. Кремль розраховував, що українські військові капітулюють одразу після початку спецоперації. Але цього не сталося. Набирає обертів міжнародний резонанс. Через кримську ситуацію в Росії виникли економічні проблеми. Очевидно, що тамтешній бізнес гарячкуватиме й тиснутиме на владу, аби скоріше припинити конфлікт. Але Росія й надалі всіляко захищатиме уряд Аксьонова.

3. Для України конфлікт із Росією – найбільше випробування. Думаю, відбудеться відступ від ідеологічних крайнощів і перехід до побудови реальної демократії. Майдан – це ж не ціль, це засіб.

Іван ЛАЗОВИЙ, 53 роки, юрист:

1. Це помста Кремля за перемогу українського народу над бандитською проросійською владою. Москва запустила заздалегідь обдуманий план військової агресії щодо України. Путін діє за принципом: якщо не з'їм, то понадкушую. Максимальна ціль – повернути годинник назад і знищити незалежність України, розбити державу на частини, після чого включити її до складу Російської Федерації. Завдання-мінімум – перетворити Крим на нове Придністров'я. ­Нестабільність стане зброєю проти України. Кремль підливатиме олії у вогонь, коли буде треба.

2. Більшість росіян підтримують політику Путіна. Проте довгої перспективи в такого режиму немає. Там, де застосовують силу, з часом неминуче з'являється спротив. Уже зараз видно, як Росія починає програвати. Економіка також втрачає позиції на міжнародній арені й це набирає загрозливих форм.

3. Україна може де-факто втратити Крим. Можливо, якщо не весь, то значну його частину. Зараз відбувається дуже важливий процес: позбавлення останніх ілюзій щодо "братньої" Росії. Для багатьох людей окупація Криму – це шок. Вони в стресовому стані, коли треба обирати сторону конфлікту. Проросійські міфи не зникнуть, але стануть менш впливовими.

Андрій КУРКОВ, 52 роки, письменник:

1. Російська операція в Криму готувалася задовго до Олімпіади в Сочі. Її максимальна мета – розпалити громадянську війну в Україні, тоді втрутитися як гарант миру і забрати таким чином Крим і південно-східні області. Бо самого півострова замало. Путін не зможе через Керченську протоку прокласти газ, воду, електрику. Для цього потрібна Херсонська область. Мінімальна мета – показати ­своїм громадянам, що революцій успішних не буває.

2. Для Росії наслідки будуть традиційні – бідні стануть ще бідніші. Але пропаганда працюватиме так, що люди винитимуть у цьому українців. У великих містах відбуватимуться дрібні бунти, влаштовані інтелектуалами. Революція в Росії зараз неможлива.

3. Україна отримала важливі уроки. Перший: російські військові бази на нашій території – небезпечні. Друге: ми на довгі роки змінимо своє ставлення до Росії. Хай яка буде влада, а українська свідомість знатиме: за східним кордоном ніяких братів нема. Війни не буде. Путін притиснутий. Однак і швидкого розв'язання ситуації чекати не варто. Він не може так швидко визнати помилку. Буде довго тягнути. Нас чекає важкий шлях.

Тенгіз АБЛОТІЯ, 42 роки, грузинський політолог:

1. Захоплення Криму не має раціональних мотивів. У Росії ніхто не думає: треба чи не треба розширятися, чи є в цьому якась користь. Головне для "колективного ­Путіна" – примножувати території. Україні за Крим доведеться серйозно воювати, бо Володимир Володимирович так просто ним не поступиться. Завдання мінімум для Путіна – Крим перебуватиме у складі України, але без українського війська, міліції, законів. Якщо Захід мовчатиме, можуть прихопити щось зі східних областей. Тоді Кремль виконає завдання максимум.

2. Для пересічного росіянина важливо, щоб його боялися. Якщо Путін відтяпає Крим, його виберуть і на п'ятий, і на шостий термін. Це розпіарять як неймовірну перемогу і росіяни його за це любитимуть.

3. Я іноді дивлюся телеканал "Інтер". З його сюжетів розумію, що українці не можуть ставитися до росіян як до ворогів. У вас російські серіали показують, і вони мають успіх. Людей, які розмовляють у побуті російською, значно більше, ніж у Грузії. Тому цей конфлікт мало що змінить у свідомості простих людей. Росія й гірші речі щодо українців робила. Прозахідна частина ще дужче тяжітиме до Європи, а промислові регіони з усіх сил триматимуться за радянський антикваріат.

Роман ШРАЙК, 40 років, блогер:

1. Крим – геополітична фантазія Путіна. Цінність її в тому, що приєднавши його до Росії, він до смерті виграватиме вибори президента. Путін марить відновленням імперії й готовий задля цього піти на нову "холодну війну". Захоплення Криму – давній план Кремля з різними варіаціями. Звісно, максимальне бажання Путіна – захопити всю Україну.

2. Весь світ шарахнувся від непередбачуваності Москви. В самій Росії все значно складніше. Більшість підтримують імперські амбіції Кремля. Бо Путін – не якийсь там феномен. Як політик він сформувався на певному ґрунті. Століттями в Росії панували безлад, корупція й насильство. Але росіяни завжди готові захоплювати нові території. Поки що не помітно, щоб така психологія почала змінюватись. Тому революційних подій у Росії очікувати не варто.

3. Наше суспільство зміниться після цього конфлікту. Навіть українські росіяни називають Путіна Гітлером. Практично в усіх українців відбувається переоцінка цінностей та особистого ставлення до Росії. Також відбувається сплеск патріотизму й осмислення бутафорності суспільного ладу в країні. Завдяки таким конфліктам громадяни зрозуміють справжню цінність єдиної і неподільної України. Нам ­доведеться будувати державу з нуля.

Тарас ПРОХАСЬКО, 46 років, письменник:

1. Завдання номер один – дестабілізація України у будь-який спосіб. Після цього почнеться окупація Криму. Росія розглядає Україну як плацдарм для сучасних експериментів ведення війни. Мені здається, що максимум мріянь Путіна – повернення на дніпровські кручі російського духу. Мінімальне завдання – деморалізувати країну.

2. Буде частина росіян, яка ще чіткіше усвідомить, чим в кінці кінців закінчиться для їхньої країни путінський режим. Проте залишаться й ті, які ствердяться у своїх імперіалістичних поглядах. У Росії триватиме боротьба європейських і антиєвропейських сил. Що переважить – покаже час.

3. Нинішній конфлікт – позитивний для України. Він може очистити погляди багатьох людей, які не до кінця усвідомлювали всю глобальність російської проблеми. Україна – плацдарм, який тягне "російський дух" до Європи. І ті росіяни, які живуть в Україні, інакші. Вони теж проймаються ідеєю європейськості.

Роман БЕЗСМЕРТНИЙ, 49 років, політик:

1. Усі агресивні дії з боку Кремля – це спроба повернути Януковича у гру. Інакше Росія не апелювала б до підписаного 21 лютого документа, суть якого – реставрація влади того дня. Мінімальне досягнення в цій ситуації – збереження Путіна на посаді президента Росії. Тому що ситуацію в Україні він уже програв. Реакція світу добила його.

2. Імперська Росія – у передсмертних конвульсіях. Усе більше росіян усвідомлюють: країні потрібен інший президент і інша система координат. Напавши на Україну в Криму, Москва вдарилась лобом об весь демократичний світ.

3. Технологічний процес виводу військ буде складний, бо Янукович і Путін втягнули дуже багато людей в державну зраду. Примирення в Криму не буде швидке. Але українці усвідомили, що Росія – ворог номер один, реальне зло для всіх нас.

×