Репетиція виборів президента відбудеться в Києві 15 грудня

Роль Януковича відведено Віктору Пилипишину, опозиційний кандидат – Юрій Левченко

15 грудня в Україні пройдуть перевибори у п'яти округах. У жовтні 2012-го Центрвиборчком не зміг встановити переможця в мажоритарних округах: №94 (Обухів, Київська область), №132 (Первомайськ, Миколаївська область), №194 і №197 (Черкаська область) та №223 (Київ, Шевченківський район). Вибори у столичному окрузі вважають найважливішими для влади та опозиції перед початком президентської кампанії. Торік там тривала боротьба між самовисуванцем Віктором Пилипишиним і "свободівцем" Юрієм Левченком. 15 грудня вони знову змагатимуться за мандат

Якщо переможе кандидат від влади

По-перше, створить прецедент перед президентськими виборами 2015 року, до якого можна буде апелювати протягом передвиборного періоду. Так, провладні кандидати поступилися в усіх округах 2012-го, але через рік Пилипишин переміг Левченка. Отже, ставлення до влади й опозиції в столиці – змінюється. І змінюється на користь влади.

По-друге, це може спричинити зменшення активності протестної частини суспільства до і під час президентської кампанії. Незадоволення певною мірою переміститься на лідерів опозиції.

По-третє, досягнення потрібного для влади результату у столичному окрузі зробить легшими фальсифікації та розгін потенційного Майдану 2015 року. В підсумку це полегшить легітимацію можливої перемоги Віктора Януковича.

Якщо переможе кандидат від опозиції

По-перше, закріпить столицю як електоральне поле опозиції, де жоден провладний кандидат не зміг стати народним депутатом.

По-друге, дозволить тлумачити перемогу в окрузі №223 як ознаку неминучого програшу Януковича в другому турі будь-якому з опозиціонерів.

По-третє, продемонструє мінімальну лояльність мешканців столиці до влади. Це означатиме неготовність киян прийняти можливу перемогу Віктора Януковича 2015 року.

Які проти вас використовували техно­логії?

Віктор ПИЛИПИШИН:

— Технічні кандидати, які працювали, – були проти мене. Зараз іду я та 74 кандидати, але я переможу. Минулого разу ми її не втримали. На "Свободу" уваги не звертаю. Якщо розуму немає, то арсенал технологій не дуже великий.

Юрій ЛЕВЧЕНКО:

— По-перше, підкуп виборців. Пропонують по 400 гривень.

По-друге, "чорнуха". Наприклад, роз­клеюють кольорові плакати з моїм зображенням, де я нібито закликаю "різати москалів". Намагаються зобразити мене божевільним.

По-третє, технічні кандидати. Всього зараз 75 кандидатів, переважна більшість яких – технічні кандидати Пилипишина. Серед них є кілька псевдоопозиціонерів і ще два Левченка. Добре, що хоч Пилипишин не знайшов саме Юріїв Левченків.

По-четверте, тиснуть адмінресурсом. Уся окружна виборча комісія підконтрольна владі. В кожному районі міста є центри соціального захисту, в яких на обліку стоять багато людей літнього віку. Дали команду, що вони мають усіх направляти на лікування в медичні заклади Шевченківського району в період між 8 і 18 грудня, щоб там вони проголосували. Специфіка нашого округу: із 101-ї дільниці практично кожна п'ята, 20 – спецдільниці. Це – лікарні, СІЗО.

П'яте: технічні кандидати заводять "тітушок" як своїх довірених осіб та членів комісії, які в день виборів і кілька днів після того блокуватимуть роботу комісії. Навіть деякі кандидати є "тітушками".

Усі ці прийоми, але в загальнонаціональну масштабі, будуть перенесені на президентські вибори 2015 року.

Яким має бути сучасний політик?

Віктор ПИЛИПИШИН:

— Сьогодні в нас головний політик – популіст і демагог. Тому й маємо таке управління державою. Коли почнемо обирати відповідальних та професійних людей, а не тих, хто голосно кричить, тоді почнуться зміни. У країні треба проводити радикальні реформи. Їх повинні робити люди, які мають досвід і чогось досягли в житті. Ви ж не підете лікувати зуби до сантехніка чи до людини з партійним квитком "Свободи"? Будете шукати нормального стоматолога. Відповідно, в усіх напрямках треба шукати професійну й відповідальну людину. Доки суспільство цього не зрозуміє – голосуватимемо за бренди та прапори, й нічого на краще не зміниться.

У нас професіоналізм знаходиться на 10‑му місці в характеристиці. На першому – партійна приналежність. П'ять політичних партій створили клуби за інтересами й граються: то влада, то опозиція.

Юрій ЛЕВЧЕНКО:

— Поки що більшість українців обирають грошові мішки, які просто купують їхні голоси. Вони потрапляють до Верховної Ради, де діють не за суспільними, а за своїми приватними інтересами. Через п'ять років такий політик знов приходить до людей, що знову готові продавати свій голос. Це – порочне коло продукування неякісних політиків, яке маємо розірвати. Для цього потрібно, щоб люди нарешті зрозуміли: їхня галочка в бюлетені впливає на долю їхню та їхніх нащадків, і не голосували за лавочки та майданчики. Виборець має насамперед питати у свого кандидата в народні депутати, як він голосуватиме в парламенті, а не який пайок він йому дасть за голос. Лише тоді у Верховній Раді буде більшість нардепів, для яких суспільний інтерес важливіший за власну кишеню. Проблема в тому, що для більшості наших політиків самореалізація полягає не в покращенні стандарту життя людей, а в зростанні їхнього власного бізнесу. Тому професійний політик не повинен мати власного підприємства. На Заході понад 90 відсотків політиків – це фахові юристи, фінансисти, економісти, які майже зі студентської лави займаються політикою. А в нас – навпаки, більшість – це олігархи та їхня обслуга, які використовують політику з метою самозбагачення. Треба знищити цей конфлікт інтересів.

Що потрібно зробити для того, щоб перевести суспільство в іншу якість?

Віктор ПИЛИПИШИН:

— Для наведення порядку в будинку треба хоча б позамітати. Чуда не буває. Проблема української політики в тому, що вона побудована на брехні. Поляки, які 1991-го за економічними показниками перебували в гіршій ситуації, ніж ми, відмовилися від брехні, провели болісні реформи й за два-три роки пішли вперед. Зараз їхні показники в кілька разів вищі за наші. В Україні потрібно елементарно навести лад. Щоб прийшли професіонали і працювали. Реформи мають бути в головах тих, хто отримує владу. ­Професіоналів не вибирають, бо вони не можуть багато обіцяти, а приймають непопулярні речі. Але для майбутнього вони – ефективні. Нам подобається, щоб брехали, тому й маємо те, що маємо. Українці – жертви російських народних казок. Іванушка-дурник поцілував жабу – ­отримав царівну. Золоту рибку спіймали – вона виконує бажання.

Юрій ЛЕВЧЕНКО:

— Наша нація мала непросту історію. Вона сформувала боязнь народу перед владою. Тому сьогоднішня влада – не є реальним віддзеркаленням бажання українців. Сотні років поневірянь не можна знівелювати за 20 років відносної незалежності. Однак події 2004-го, 2012-го, 2013 року показують, що нація прокидається. Вона може перемагати. Людям лише потрібно доносити відповідну інформацію. Цим і мають займатися відповідальні політики. Вони повинні працювати із суспільством, щоб воно швидше переходило в нову якість. У нас був феномен помаранчевої революції. Суспільство очікувало більшого. Однак виявилось, що даремно. Але розчарування стало уроком. Тепер уже люди не будуть очікувати, що окремий політик здатен миттєво покращити їхнє життя. Він здатен тільки зробити невеликий поступ, який наступний політик повинен розвинути. Лише таким еволюційним шляхом, постійно змінюючи на краще і себе, і політику загалом, можна чогось досягти.

×