Потрібен новий закон про вибори – із відкритими списками
Кандидат у народні депутати 44-річний Олександр Третьяков балотується по виборчому округу №219 у Києві від партії "Блок Петра Порошенка". Це – Борщагівка, що належить до Святошинського району.
Виборчий штаб – на другому поверсі висотки на бульв. Кольцова, 14-е. У неділю опівдні зібралися понад 50 людей. У невеликій кімнаті встановили стільці, на стіні – український прапор.
Олександр Юрійович заходить до кімнати. Говорить стоячи, починає з розповіді про себе:
– З 1995 року я займався бізнесом – нафтопродуктами. Відтоді знаю, що таке протистояти донецькій братві. 2002-го балотувався від Блоку Віктора Ющенка "Наша Україна". Але тоді, мабуть, усі голосували за Ющенка.
– Голосували! – погоджуються присутні.
– 2005-го мене призначають першим помічником президента, а Петра Порошенка – секретарем РНБО. З Ющенком останній раз бачився 2009 року. Був категорично проти, щоб він ішов на президентські вибори. Бо відтягував голоси, що й призвело до перемоги Януковича. Але ми позбулися диктатора під час Революції гідності. Я був постійно на Майдані: чи в Будинку профспілок, чи в Українському домі, чи в наметах. Купував усе необхідне – мішки для барикад, палатки, спальники, бронежилети.
Зараз на Донбасі кільком батальйонам серйозно допомагаю. Це 12-й Київський територіальний батальйон, 72-а Білоцерківська і 128-а Мукачівська бригади, Добровольчий корпус "Правий сектор", батальйон "Азов". Усім родинам зі Святошинського та Оболонського районів, рідні яких у зоні АТО, від мене надають фінансову та іншу допомогу. Вона залежить від ситуації в кожній сім'ї, від того – скільки дітей. На сьогодні близько тисячі людей з цих районів перебувають у зоні АТО: це і призовники, і добровольці.
– Хотіли бути в зоні АТО? – цікавиться сивий чоловік у Третьякова.
– Хотів. Але командир "Азова" Андрій Білецький відповів: "Ви – "ласий шматок" для терористів. На вас полюватимуть, а потім вимагатимуть викуп. Скільки людей нам потрібно, щоб вас охороняти? До того ж ви – людина, яка вміє впливати на інших, з'явиться ще один центр прийняття рішень. А в армії потрібне єдиноначальство. Ви просто розвалите дисципліну в батальйоні, тому краще допомагайте з Києва".
– Чи потрібен нам мир? – запитує присутніх Третьяков.
– Потрібен!
– Я теж так вважаю. Дивився виступ Юлії Володимирівни на "Свободі слова". Добре бути популістом.
– Сто процентов! – каже чоловік.
– Особливо – на хвилі патріотичних почуттів, – продовжує Третьяков. – Але, перше: люди не хочуть, щоб їх чоловіки, діти там гинули. Друге: скажіть, можемо перемогти в цій війні чи ні?
– Так! – вигукує чорнява жінка.
– На сьогоднішній момент ми не можемо перемогти у цій війні, – заперечує кандидат у народні депутати. – Коли почали перемагати, Росія ввела війська і наші відступили. Українській армії всього кілька місяців. Це маленька дитина, якій треба вирости і зміцніти. Вести війну Україні складно економічно. Росіянам легше, бо в них нафта й газ. Тому я – прихильник миру. Якого миру ми всі хотіли б? Звичайно, повної капітуляції ДНР і ЛНР (самопроголошені народні республіки. – "Країна"). І я також хочу. Та скажу чесно: сьогодні ми цього не можемо добитися.
– Люди не розуміють закону про "особливий статус" захоплених територій Донбасу, – піднімає руку 48-річна Світлана Хлань. – Чи це не означає здачу регіону?
– Хочу підкреслити, що це – закон, а не зміни до Конституції, – відповідає Третьяков. – Це територія України. Нам треба час, щоб армія зміцніла. Для цього Україні і потрібен мир. Бо єдиним гарантом миру є сильна та боєздатна армія.
– Всі згодні, що треба вибори? – цікавиться у присутніх.
– Треба!
– Якщо вам кажуть, що вибори не потрібно проводити і що рідше вони, то краще – це неправда, – продовжує Олександр Юрійович. – Що демократичніша країна, то частіше там вибори. В Америці вибори в сенат – кожні два роки. Що авторитарніша країна, то рідше вибори. В Росії президентські вибори з 2012-го будуть раз на шість років. У Китаї їх узагалі немає, там усім заправляє Компартія.
Кажуть, у новому парламенті будуть "регіонали". Так, будуть. Можливо, відсотків 10, і вони ні на що не впливатимуть. Вони можуть пройти у Донецьку, Харкові, Миколаєві. Можливо, в якихось селах – за крупу. Тому що вибори будуть за старим законом. Потрібен новий – з відкритими списками.
– Чому балотуєтеся по 219-му округу? – запитує присутній.
– Соціологія, яку зробили на 218-му окрузі, говорить: як самовисуванець матиму на старті 17 відсотків підтримки. А в Ар'єва, який іде від "Блоку Петра Порошенка", на цьому окрузі – 14 відсотків. Це є відповідь на те, як мене підтримують люди на 218-му. Потім я розмовляв з президентом. Вирішили, що членам його команди не потрібно займатися самопоборюванням на одному окрузі. Порошенко попросив балотуватися від його політичної сили на 219-му. Щоб я займався усім Святошинським районом, а не лише його частиною, яка входить до 218-го округу.
– Ваші громадські приймальні працюватимуть тільки якийсь час? – цікавиться 31-річний Костянтин Максимчук.
– Завжди. Я через це і балотуюся по мажоритарному округу. Повірте: міг би просто стати депутатом за закритими списками. Але вважаю, що набагато правильніше здобути підтримку і відповідати перед конкретними людьми, які тебе обирають в окрузі, а не перед партією. Хочу, щоб про мене говорили добре. Так буде, коли свою роботу виконуватиму якісно та ефективно. Я в цьому зацікавлений. Якщо працюватиму добре, ви за мене ще раз проголосуєте. Якщо погано, то скажете: забирай капці та йди.
– Хто ваш основний конкурент? – запитує жінка у тигровому светрі.
– Володимир Бондаренко з "Батьківщини". Моє ставлення до нього таке: це – минуле століття. Він обрав свій шлях із Тимошенко, а я – з президентом Порошенком та прем'єром Яценюком.
– Будут ли на этих выборах подкупать голоса? – мружиться 58-річна Світлана Толстікова.
– Я категорично проти підкуповування людей, – підвищує голос Третьяков. – Не буду під час виборів фарбувати лавки чи роздавати крупу. Вважаю це принизливим і для себе, і для людей. Але це не означає, що після виборів не почну активно допомагати жителям району.
– Які маєте стосунки з Юрієм Луценком?
– Прекрасні – і з Луценком, і з Порошенком, і з усією командою, яка була на Майдані 2004 року. Крім Віктора Ющенка. Цю людину я не розумію.
– У Порошенко в списке бывшие "регионалы", – каже тихо шатенка 46-річна Яна Вовілова.
– Назвіть хоч одного, – уточнює Третьяков.
– Давид Жванія.
– Він балотується по мажоритарному округу в Одесі. Перший вийшов із фракції "Регіонів", коли в листопаді почався Майдан. Не голосував за диктаторські закони 16 січня. Але я не виправдовую Жванію. Йому, насправді, краще було б цей раунд виборів пропустити. Хто ще?
На це запитання Третьякова ніхто не відповідає.
– Как насчет назначений Порошенко? – цікавиться Вовілова.
– Те, що президент ставить людей, яким довіряє – це правда. А кому довіряти? Своїм. Це логічно. Приміром, британський прем'єр, коли прийшов до влади, привів за собою 16 однокурсників. Порошенко зацікавлений, щоб люди в ньому не розчарувалися. Якщо діятиме неправильно, то прекрасно розуміє, що буде наступний Майдан.
– Близкого человека начинаешь покрывать, если он накосячил, – каже Вовілова.
– Згоден. Але в нас стало таке відкрите суспільство, що покривати дуже важко.
За годину Третьяков завершує зустріч. Через 30 хв. запланована наступна. У коридорі тупцюють із десяток людей.
– На вулиці Ромена Роллана, 5 у трьох будинках немає гарячої води. Треба розібратися з Київенерго.
Ірина ШУСТОВА, 57 років
– Турбують погані дороги в районі. Скрізь ями. У сусідніх домах – це вулиця Верховинна, 82 і Львівська, 51 – протікає дах.
Тетяна Дорошина, 41 рік, домогосподарка
– У поліклініці неможливо справку взяти. Скрізь хабара неси. Ліки дорогущі.
Марія СИДОРЕНКО, 68 років
– Біля нашого будинку на вулиці Зодчих, 36 постійно проривають труби – десь раз на квартал. Риють ями біля парадних. Цілий день може не бути гарячої чи холодної води. Також хочеться, щоб було більше спортивних майданчиків.
Катерина КОЦАР, 21 рік, навчається на еколога
в Національному авіаційному університеті
– Нашим будинком на вулиці Верховинній, 10 займаються лише сумлінні двірнички, ЖЕКу № 805 усе по-барабану. Та як не прийду – у начальника жеку нова машина.
Сергій Кульбачний, 48 років, полковник запасу
– У жеках щомісяця деруть по 180 гривень за прибудинкову територію. На цій зеленій зоні стоять чиїсь машини. Ніхто там не прибирає. Чому повинна за них платити? Двірників немає. Майстри жеку не зрозуміло чим займаються.
Тетяна ЯЛОВНИЧА, 56 років
– У нашому будинку немає гарячої води. Ми живемо на 11-му поверсі, й "вибиває" бойлер. Хотілося б, щоб відремонтували ліфти та фойє парадного. Живемо 15 років в будинку на вулиці Верховинній, 10, а жек жодного разу нічого не робив.
Оксана Кульбачна, 43 роки, домогосподарка
– Ніяк не можуть доремонтувати проспект Перемоги. Частину дороги до метро Святошин зробили, а на решті здерли асфальт і пропали. Також замучили кіоски біля метро: щоб вийти зі станції, треба цілими лабіринтами пробиратися. У приватному секторі в мікрорайоні Авіамістечко немає нормальної мережі інтернету. Жоден провайдер не хоче проводити лінію, тому жителі змушені досі користуватися телефонним інтернетом. Підземні переходи в спальних мікрорайонах не освітлюють, і там вічно сиро й смердить сечею.
Олег ПАЩУК, 34 роки, програміст
3 
1
Коментарі