Володимир Кличко може погодитися на бій-реванш із росіянином Олександром Повєткіним. Але тільки в Україні
–?Це мені квіти? Дякую. Дуже приємно, – каже Володимир Кличко, приймаючи букет із троянд та волошок.
Ми у просторій кімнаті столичного бізнес-центру. Тут розташувався Фонд братів Кличків.
–?Вас троє, і ви представляєте різні видання? – уточнює боксер.
Ні, відповідаємо, але для інтерв'ю з чемпіонами редакція надає більшу кількість кореспондентів. Якби ви були претендентом, жартома уточнюємо, бесідували б сам на сам.
5 жовтня в Москві ви перемогли росіянина Олександра Повєткіна за очками. Чи могли завершити бій нокаутом?
–?Якби така можливість була, я зробив би це. Але суперник її не дав. Він пропускав джеби, однак не втрачав концентрації. Постійно йшов уперед і намагався тиснути на мене.
Я хотів провести бій саме в Москві. Ніколи не боксував там до зустрічі з Повєткіним. Проводжу аналогію з Мохаммедом Алі. Він виходив на ринг у різних країнах. У мене були поєдинки в Німеччині, США, Австрії, Швейцарії, Україні. Росії не було в цьому списку.
Організація бою в Москві сподобалася?
–?Ворожого ставлення до себе не помітив. Ніколи чужинцем у Росії не почувався. Бій організував тамтешній бізнесмен Андрій Рябинський. Він зробив максимум із можливого, щоб усе було професійно і добре.
Чи дасте Повєткіну шанс на реванш?
–?Не бачу сенсу в цьому. Зазвичай реванш дають, коли поєдинок був рівний і незрозуміло, хто переміг. Тут таких питань немає. Я виграв усі раунди – за винятком одного, коли з мене зняли очки. Дуже важливо було перемогти в кожному раунді, не пропустити жодного удару. Це важко. Все одно що пробігти 10 кілометрів і не спітніти. Тим більше проти спортсмена з ідеальною статистикою.
Я завжди готовий до провокацій, до слів суперника, про які він іще подумати не встиг
У нас є різниця у вазі, комплекції. Вона спричинила багато клінчів. Але це – частина боксу.
А взагалі, якщо і буде бій-реванш, то в Україні. Повєткін дуже гідно повівся після поєдинку. Жодного кривого слова на свою адресу я не почув.
Ажіотаж навколо бою був неймовірний. Це на вас впливало більше, ніж зазвичай?
–?Для мене це був 64-й поєдинок. Я знаю, що відбуватиметься на різних етапах. Вивчаю суперника, припускаю, як він поводитиметься. Перед московським боєм не було нічого нового. Я завжди готовий до провокацій, до слів суперника, про які він іще подумати не встиг.
Коли відбудеться ваш черговий поєдинок?
–?У березні. Через кліматичні умови місцем його проведення не може бути Київ. А до червня чекати не хочу.
Ви говорили, що хотіли б зустрітися з американцем 27-річним Деонтеєм Вайлдером, який провів 29 боїв і в усіх переміг нокаутом.
–?Важко виграти один титул. Ще важче об'єднати їх у різних версіях. Є достатньо спортсменів, які заявляють про бажання боксувати зі мною. Буде визначено – чи маю я право на добровільний захист титулів, чи він буде обов'язковий.
Усі кажуть: так, хочу зустрітися з Кличком. Можливо, не зараз, через бій-два. Коли починаєш перемовини, вони проходять важко. Ідеш до одного бійця, другого, третього, четвертого, п'ятого. І відповідь: не зараз, потім. А якщо і кажуть "зараз", то називають такі цифри, що розумієш: насправді вони ще не готові.
Уявіть, що маєте можливість боксувати з кимось із видатних чемпіонів минулого. Хто це був би?
–?Хоч би хто стояв у ринзі, настрій у мене має бути чемпіонський. Я маю перемогти. Але не вважаю за правильне порівнювати себе із Джо Луїсом, Мохаммедом Алі, Майком Тайсоном і обирати когось із них. У кожного часу свої герої.
В одному з інтерв'ю ви згадали про свої відчуття після поразки від Леймона Брюстера у квітні 2004 року. Сказали, що опинилися на рівні "нижче плінтуса". Пам'ятаєте той стан? Що допомогло піднятися?
–?Присмак залишився досі. Гіркий присмак. І він нікуди не подінеться, сподіваюсь. Але впевнений, що таке більше не повториться. Я розумів у квітні 2004-го, де опинився, і що то – не моє місце. Що це – випадково. І треба витягнути себе, як барон Мюнхгаузен. Я зробив кроки, що не сподобалися моєму братові. Але я сказав твердо: вибач, віднині тренувальний табір – тільки для мене, я хочу зробити це сам. Команду змінив. Учинити інакше було неможливо.
Нині ви – спортсмен номер один в Україні. Країна живе в передчутті футбольного протистояння Україна – Франція за путівку на Кубок світу. Ми – не фаворити. Що порадите нашим гравцям? Що треба зробити, аби перемогти французів і подарувати країні свято?
–?Французи вигравали Кубок світу, вони – успішні, досвідчені. Але, думаю, нас недооцінюватимуть. Вважатимуть: ми Україну переможемо. Свого часу мене так сприймали Сандерс, Брюстер. Мовляв, Володя Кличко – хлопець без підборіддя, без серця, без мужності. Немає нічого кращого, коли опонент ставиться до тебе зверхньо. Це ідеальний варіант, аби піднести сюрприз. У спорті дуже важлива мотивація, коли зі шкіри лізеш.
Немає нічого кращого, коли опонент ставиться до тебе зверхньо. Це ідеальний варіант, аби піднести сюрприз
Думаю, ми можемо це зробити. І вже тренерський штаб має вирішити – що саме і яким чином.
Ви зустрічаєтеся з людьми, які досягли великих успіхів у різних сферах діяльності. Хто справив найбільше враження?
–?Безліч людей із мого кола спілкування не є знаменитостями. І вони кажуть ключову річ: треба замислитися – чи живеш ти в гармонії з собою. Якщо ні – це позначатиметься на роботі, на стосунках із рідними. Мене вразило спілкування з Біллом Клінтоном (екс-президент США. – "Країна"). Він – дуже мудрий чоловік. З Арнольдом Шварценеґґером (американський кіноактор і екс-губернатор штату Каліфорнія. – "Країна"), на якого я хотів бути схожим, мати таку ж зачіску, говорити: I'll be back (усміхається. – "Країна"). Вражає, як людина мислить і чинить.
Недавно ви відвідали Верховну Раду. Які враження залишилися?
–?Щойно прилетів із Москви, зустрівся з Віталієм, обідаємо. Він говорить: у мене зараз сесія. Слухай, кажу, жодного разу не був на твоєму робочому місці. Можна? Давай, відповідає, це ж через дорогу.
Я обійшов там усе, поговорив зі спікером Рибаком. Було дуже цікаво. Приємно, що він перервав засідання, коли я зайшов до приміщення парламенту, оголосив: наш чемпіон тут. У той момент усі ми були одним цілим. Як під час Євро-2012. Не чекав, що представники всіх партій мені аплодуватимуть. Нам треба бути єдиними. Без поділу на Захід та Схід. Я готовий зробити для цього все.
Недавно ви сфотографувалися з українським паспортом на тлі Михайлівського собору. Чому там?
–?Для мене це – особливе місце з особливою історією. Собор було збудовано у?XII сторіччі. Потім комуністи зруйнували його. А 1998-го храм відбудували, до чого долучилися і ми з братом. Скульптура Архістратига Михаїла, яка видніється між куполами собору, була знайдена десь на задвірках у занедбаному стані. Ми з Віталієм допомагали її відновити. Також мали змогу взяти участь у відтворенні мозаїки на внутрішньому боці одного з куполів: власноруч поклали кілька шматочків. Тому Михайлівський для мене особливо дорогий.
Паспорт нікому доти не показував. Але пішли чутки, що я взяв німецьке громадянство. Не знаю, як можна про це писати. Усі ж бачать, що я виходжу на ринг з українським прапором, лунає український гімн. Я – українець і пишаюся цим.
Ви багато подорожуєте світом. Що треба зробити, аби Україна жила краще?
–?Знаєте, ті ж німці також ніколи нічим не задоволені. Хоча далеко пішли в плані прогресу. В України величезний потенціал. Просто він не використовується.
У нас європейська ментальність. Українці – чудові господарники. Я це пам'ятаю по армії, союзній. Там усі на групки поділялися. А українці завжди хазяйнували на кухні чи були завгоспами. Бо вміють працювати, не б'ють байдики. Але країні потрібен менеджер. Той, хто покаже шлях уперед.
Розкажіть про Фонд братів Кличків. Конкретно сьогодні чи вчора що зробили в його рамках?
–?Учора, 24 жовтня, наприклад, відкрив реконструйовані фондом зали училища. У Броварах, де я вчився. Тепер у дітей будуть гідні умови для занять боксом, вільною боротьбою, іншими видами спорту. Такі оновлення ми робимо у рамках проекту фонду "Старт до успіху!", адже я вірю, що спорт і освіта – це ключ до життєвого успіху. І завдання нашого з братом благодійного фонду – дати дітям можливість і мотивацію цим ключем скористатися.
Чи давно існує Фонд братів Кличків? Звідки беруться кошти на його масштабні проекти?
– 2013-го фонд святкує ювілей – 10 років. За цей час зроблено багато і ще більше – попереду. Ми дотримуємося європейської практики фінансування благодійних фондів – улаштовуємо гала-вечори, на яких збираємо кошти на проекти. Скоро, 5 грудня, пройде третій гала-вечір, на якому відбудеться благодійний аукціон та вперше в Україні буде представлений мюзикл "Роккі". Усі виручені гроші йдуть на благодійність.
Українці завжди були господарниками. Бо вміють працювати, не б'ють байдики
Одним із проектів фонду, на який ідуть кошти, зібрані під час гала-вечора, є "Школа Успіху". З якою метою ви проводите цей літній табір?
–?Ми організовуємо "Школу Успіху" для обдарованих підлітків. Адже прагнемо, щоб вони мали можливість максимально розкрити свої таланти, навчилися працювати у команді й прямувати до своєї мрії. Я дуже хочу, щоб кожна дитина і взагалі кожен українець мав мрію та йшов до неї.
Про що мрієте?
–?У мене є бажання мати дітей. Мені 37 років. У Віталія є діти. Я хочу подарувати йому ще один титул – дядька. Діти Віталія виросли на моїх очах. Вони інколи називали мене батьком. Кажу їм: "Я – ваш дядько, а не тато".
Ваш брат заявив про намір балотуватися на посаду президента України. Як після цього зміниться ваше життя?
–?Для себе особисто я вирішив: щоби бути активним у політиці, необов'язково перебувати в парламенті. Часто згадую вислів Джона Кеннеді: "Не запитуй, що країна може зробити для тебе. Запитай себе, що ти можеш зробити для країни". Я розумію, що ще багато можу дати своїй країні та зобов'язаний це робити. І, звісно, підтримую бачення Віталія.
Щодо чого ви з братом можете мати серйозні розбіжності?
–?У нас різні характери. Але загалом ми – одне ціле. З віком стаємо мудріші у ставленні один до одного.
Бокс вам сниться?
–?Найстрашніший сон такий: триває чемпіонський поєдинок, ти намагаєшся ударити, але не можеш. Руки ватні, рукавиці немов гумові. Перед фіналом Олімпійських ігор 1996 року наснилося, що я програв. Прокидаюся і розумію: це – сон. Перехрестився і думаю: "Слава Богу, що це не насправді було".
17 
1
Коментарі