Скільки робіт українці плагіатять за рік

Згідно українського законодавства, академічний плагіат може загрожувати позбавленням посади або ступеня в науковій або освітній установі, якщо людина пов'язана з науково-педагогічною працею. Застосовувати санкції університет може і проти студентів, включно до виключення. Якщо говорити про плагіат у контексті закону про авторське та суміжне право, то рішення щодо особи, яка до нього вдалася, приймає суд. У такому випадку можлива грошова компенсація.

Обидва види плагіату можуть збігатися, але не завжди. Якщо говорити про наукові установи та заклади вищої освіти, то санкції проти академічного плагіату застосовуються на рівні цих структур. Закон чітко не розписує ні рамок прийняття таких рішень, ні суворість покарання залежно від того, яке порушення трапилось.

Насправді від спеціальності це не залежить. Якщо людина навчилась сумлінно працювати та розуміє цінність наукових робіт, то очевидно, що вона не вдаватиметься до порушень академічної доброчесності. На мою думку, простіше виявити порушення представникам соціогуманітарних наук. У такому разі, якщо ми не говоримо про якість, то україномовні тексти найчастіше запозичують у тих авторів, які вище вибиваються в інтернет-пошуковику.

Складніше не використати попередні дослідження в технічних і математичних науках. Там йде орієнтація на результат, наприклад, експерименту чи на розробку програмного забезпечення, або впровадження нової математичної моделі. У таких випадках мова може йти не про плагіат, а більше про фальсифікацію даних.

Плагіат, насамперед, показує культуру, етичні норми та репутацію особи. На жаль, в Україні не навчають і не пояснюють, як важливо проводити самостійні дослідження. Таку культуру почали впроваджувати лише нещодавно. Зараз основне завдання - не карати, а навчити, як робити правильно.

42 стаття Закону України "Про освіту" дає можливість університетам самостійно регулювати жорсткість покарання. До крайніх заходів варто вдаватися у тому разі, якщо людина не хоче робити правильно і не планує цьому вчитися.

Залежно від роботи, наприклад, комісія або засідання кафедри повинні пояснити автору роботи, у чому полягає його помилка і чому приймається рішення про зміну незадовільної частини.

Це щодо робіт, у яких людина некоректно провела дослідження чи безвідповідально поставилась до аналізу матеріалів. Однак якщо людина повністю переписала чужу роботу, то рішення буде зовсім іншим.

Якщо бакалавру три роки не розповідали та не навчали, як правильно писати наукові роботи, а потім студенту дають сотню правил, як оформлювати цитати, яка правильна структура роботи, скільки потрібно опрацювати джерел, щоб було якісне дослідження, то зрозуміло, що більшість, елементарно не матимуть змоги цей масив інформації вичитати, щоб потім якісно виконати роботу.

Саме тому таких осіб необхідно не карати, а давати їм можливість виправити власну помилку. Наприклад, під час написання дипломної роботи необхідно після перевірок давати час на внесення змін і правок. Коригування потрібне навіть перед захистом.

Часто студенти просто не розуміють, навіщо їм робити всілякі дослідження та писати свої роботи. Формально, то їм необхідно просто виконати норму. Це стосується не тільки студентів, але і дисертантів, науковців і навіть викладачів. У них є обов'язкова кількість робіт, яку вони мають зробити, щоб отримати наступний кваліфікаційний рівень. Якщо якісно опрацьовувати кожну з них, то, кажу із власного досвіду, фізично це зробити надзвичайно складно.

Також причиною плагіату може стати і сам викладач. Не варто забувати, яку кількість робіт вони перевіряють і вичитують за раз. Зрозуміло, що не завжди педагог "підходить" до перевірки з всією необхідною серйозністю. Як результат, студенти завжди помічають такі дії та в майбутньому виконують роботи неякісно.

Середній відсоток текстових збігів у файлах, які перевіряли у системі Unicheck 2018-го склав 33,16. Мова йде не про кількість робіт, а відсоткову масу тексту в кожній роботі. Точно встановлювати наявність плагіату все ж повинна спеціальна комісія, фахівець чи науковий керівник.

Є різноманітні антиплагіатні платформи. Програмний антиплагіатний продукт порівнює текст із базами даних, які розміщені в інтернеті. Один із найбільших онлайн-сервісів у світі - українська розробка Unicheck. Додатковою перевагою цього сервісу є те, що він може порівнювати роботу з базою даних університету. Безкоштовний доступ до сервісу мають понад 120 українських вузів.

Звісно, якщо не піддавати сумніву весь текст, можна взяти його певну частину,за фразами, які є нетиповими для роботи, яку перевіряє науковий керівник. Для цього потрібно ввести необхідний текст у пошуковику. Однак зручніший в опрацюванні все ж програмний продукт.

В Америці антиплагіатна перевірка - стандартна та звична частиною виконання і здачі роботи. У школярів і студентів є підв'язані до предметів особисті кабінети в системі управління навчання, куди вони завантажують власні роботи. На тому ж Unicheck проводиться автоматична перевірка на плагіат. Після цього викладач оцінює не лише роботу, але й якість її перевірки на платформі.