Жінкам, які служать снайперками й гранатометницями у зоні АТО, у військових квитках записують професії швачок та кухарок. А вбитих противниками захисниць не рахують як бойові втрати.
Про це Gazeta.ua каже Оксана Іванців, виконавча продюсерка документального фільму про жінок в АТО "Невидимий батальйон". Стрічку 16 вересня показав канал "1+1".
"Кіно - зрозуміла та образна мова, щоб через людські історії, через біль, боротьбу конкретних жінок розповісти про всі проблеми в армії. Наші героїні різні за життєвим досвідом, політичними переконаннями, за віком, місцем проживання, цивільними та військовими професіями. Їх усіх об'єднала війна. Три наші героїні й досі воюють у зоні АТО.
Емоційно важчими були історії дівчат, які вже повернулися з фронту. Одна із наших героїнь - Оксана Якубова - з війни повернулася з посттравматичним стресовим розладом. Відчула це в той момент, коли зник інстинкт самозбереження. Спеціально не вдягала "бронік" на завдання. Не могла заснути в тиші, бо звикла спати з ввімкненою рацією. Вдома не могла говорити ні з ким. Три доби не спала. Заговорила у реабілітаційному центрі в Пущі-Водиці, де наші режисерки почали знімати історію для "Невидимого батальйону".
Була заступником командира батальйону по роботі з особовим складом. Вислуховувала бійців і першою повідомляла про їх загибель рідним. Проводила розслідування обставин загибелі, їздила на упізнання тіл. Найважче було збирати речі загиблих, які відправляла батькам. Казала, що вони ще пахли живою людиною.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У нашому кабінеті обладнали вогневу точку. Снайпер відкривав шухляду столу, гадив на газети і закривав
Розвідниця й штурмовичка Андріана Сусак передову залишила на 4-му місяці вагітності. Мені сказала " З війни мене повернув син. Аби не вагітність, досі була б там".
За освітою - перекладач із англійської. По документам оформлена швачкою. Не може влаштуватися військовим перекладачем, бо неможливо офіційно підтвердити бойовий досвід.
Мене вразило, коли знімали у Андріани вдома, в Косово (село в Івано-Франківській області - Gazeta.ua). У кадрі опинилися 3 покоління, які пережили війну: бабуся Андріани, вона сама та її син. Бабусин брат був воїном УПА. Енкаведисти його вбили на подвір'ї школи, де Андріана пізніше вчилася. Тіло не дозволяли забирати три дні. Усю родину вивезли в Сибір на 20 років як родину ворога народу", - розповіла Оксана Іванців про героїнь фільму "Невидимий батальйон".
Волонтерка Раїса Шматко допомагає бійцям на "нульовому блокпосту". Найважче було, коли попросили повідомити матері про загибель сина. Приїхали з побратимами, жінка відчинила. Стоїть, дивиться й мовчить. І ми мовчимо. Потім почала кричати: "Ой ти ж мій синочок!" Після того сказала: краще їздитиму на "нуль", ніж отак.
3 
25817
Коментарі